ВІДЗИВ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ І ПОДІЛ МАЙНА

ЗРАЗОК ВІДЗИВУ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ І ПОДІЛ МАЙНА

ВІДЕО КОНСУЛЬТАЦІЇ ЮРИСТА ПО СІМЕЙНИМ ПИТАННЯМ РОЗМІЩЕНІ В КІНЦІ ЗАПИСУ

Зразок відзиву актуальний станом на 2021 рік

Даний зразок відзиву написаний Відповідачем до дружини (Позивач) щодо позовної заяви про розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу з Позивачем. Деякі обставини, які наводяться Позивачем в позовній заяві Відповідачем не визнаються та вважаються необґрунтованими, а також Відповідач повністю не погоджується з правовою оцінкою обставин, які наведені в позовній заяві, а тому Відповідач наводить свої заперечення щодо права спільної власності дружини на два автомобілі та земельну ділянку. 

АДВОКАТ ПО СІМЕЙНИМ ПИТАННЯМ

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦЯ ПО СІМЕЙНИМ ПИТАННЯМ

СУДОВА ПРАКТИКА: СІМЕЙНІ ПИТАННЯ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ: СІМЕЙНІ СУПЕРЕЧКИ

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ ПО СІМЕЙНИХ ПИТАННЯХ

 

Дарницький районний суд м. Києва

Судді ПІБ

Справа № __________

Відповідача: ПІБ,

0000 р.н., реєстраційний номер облікової картки платника податків _________,

 02091, м. Київ, Харківське шосе, 00, кв.00

тел. __________, адреса електронної пошти відсутня.

Позивач:

 

 

 

 

 

ПІБ,

0000 р.н., 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 00, кв.00, реєстраційний номер облікової картки платника податків __________,

тел. ___________, адреса електронної пошти невідома.

Відзив

     00 листопада 0000 року мені зателефонувала  невідома особа, яка представилась представником моєї дружини ПІБ, і повідомила, що Дарницьким районним судом м. Києва розглядається позов моєї дружини про розірвання шлюбу і поділ майна.

В зв’язку з цим, я через інтернет-портал «Судова влада України» та Єдиний реєстр судових рішень дізнався, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа №__________  за позовом ПІБ (далі – Позивач) до мене ПІБ (далі – Відповідач) про розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя і розгляд даної справи призначено на 00 листопада 0000 року на 13 годину 45 хвилин.

00 листопада 0000 року мій представник- адвокат ПІБ ознайомилася з матеріалами  справи №___________  та було з’ясовано, що провадження у вказаній справі було порушено ухвалою суду 00 вересня 0000 року та призначено підготовче засідання в ній на 00 листопада 0000 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до резолютивної частини Ухвали, суд запропонував відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з моменти отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов та докази на його підтвердження.

Враховуючи, що з Ухвалою та позовною заявою Відповідач ознайомився 00 листопада 0000 року, то відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України та резолютивної частини Ухвали, Відповідач має право подати відзив на позовну заяву ПІБ про розірвання шлюбу і поділ майна  до 00 листопада 0000 року.

 

  1. Щодо часткового визнання позовних вимог:
    • Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу з Позивачем.

Водночас, моя дружина ПІБ ні коли не зверталась до мене з пропозицією розірвати шлюб., позовна заява підписана не самим Позивачем -моєю дружиною, а представником адвокатом ПІБ.

Відповідно до абз.2 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” сімейне законодавство не передбачає можливості  розірвання   шлюбу представником  одного  з  подружжя  або  їх  обох  за  довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

За таких обставин, в разі встановлення судом, наявності особистого вільного волевиявлення з боку ПІБ (Позивача) розірвати зі мною шлюб, Відповідач проти таких позовних вимог не заперечує.

 

Інші позовні вимоги є безпідставними, а тому Відповідач просить суд відмовити Позивачу їх задоволенні.

 

  1. Обставин, які визнаються Відповідачем:
  • 00 лютого 0000 р. Лівобережним міжрайонним управлінням реєстрації шлюбів м. Києва було зареєстровано шлюб між ПІБ та ПІБ (Фамілія), про що зроблено актовий запис №_____ (копія свідоцтва про шлюб в матеріалах справи);
  • На даний час, спільні сімейні стосунки між нами припинились і ми не ведемо спільного господарства;
  • 00 квітня 0000 року мною було придбано квартиру №00 в будинку за №00 по вул. Харківське шосе в м. Києві (копія договору купівлі-продажу додається).

 

  1. Щодо обставин та правової позиції які не визнаються та заперечуються Відповідачем:

Всі інші обставини, які наводяться Позивачем в позовній заяві Відповідачем не визнаються та вважаються необґрунтованими, а також Відповідач повністю не погоджується з правовою оцінкою обставин, які наведені в позовній заяві, а тому Відповідач наводить свої заперечення.

 

Так, в своїй позовній заяві Позивач зазначає, що під час перебування зі мною у шлюбі нами було придбано наступне майно:

  • квартира за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 00, кв.00
  • земельна ділянка, площею 0,0602 га, за адресою Чернігівська обл., Бобровицький р-н., с. Марковці, вул. Яблунева,00 (садове товариство «*****»).
  • автомобіль марки Mercedes д.н.з.АА0000 ОН, 2001 року випуску;
  • автомобіль марки Renault д.н.з.АА0000 НН, 1992 року випуску.

 

Враховуючи це, Позивач просить суд визнати вказане майно спільною власністю подружжя та провести його поділ шляхом визнання за нею права власності на ½ частки у кожному з переліченого майна.

Однак, вказані обставини не відповідають дійсності.

 

     Обґрунтування та підстави заперечення  позовних вимог:

  • Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу (далі – СК) України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 

Водночас, відповідно до положень частини першої ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

 

П. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” роз’яснено, що вирішуючи  спори між  подружжям про майно, необхідно встановлювати  обсяг спільно нажитого  майна, наявного  на  час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час  його  придбання.

 

В той же час, відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів Mercedes-Benz Vito д.н.з.АА0000 ОН, 2001 року випуску та

Renault Trafic д.н.з.АА0000 НН, 1992 року випуску (копії додаються) вони є власністю ПІБ, нашого сина.

Зокрема, автомобіль Mercedes-Benz є власністю ПІБ з 2013 року, а автомобіль Renault з 2016 року.

За таких обставин, вказане майно не є власністю подружжя, ні коли ним не було, а тому не може бути предметом поділу.

 

     Таким чином, позовні вимоги про визнання за Позивачем права власності на ½ автомобіля   MercedesBenz Vito д.н.з.АА0000 ОН, 2001 року випуску та ½ автомобіля  Renault Trafic д.н.з.АА0000 НН, 1992 року випуску є повністю безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки вказане майно не набувалось сторонами у власність під час перебування в шлюбі.

 

  • Стосовно земельної ділянки, площею 0,0602 га, за адресою Чернігівська обл., Бобровицький р-н., с. Марковці, вул. Яблунева, 00 (садове товариство «*****»).

Вказана земельна ділянка була надана в 1992 році моєму батькові – ПІБ, як працівнику АТП -13034, для ведення садівництва  (копія членської книжки садовода додається).

В 0000 році ця земельна ділянка, була приватизована мною про що видано державний акт про право власності на земельну ділянку (копія додається).

 

Відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації мною (Відповідачем) спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

 

Слід також зауважити, що відповідно до частини п`ятої статті 61 СК України у редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, було змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено.

Отже, з урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08 лютого 2011 року до 13 червня 2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 00 травня 0000 року у справі № __________-ц (провадження № _________), 00 січня 0000 року у справі № __________-ц (провадження № __________), 00 квітня 0000 року у справі №___________-ц (провадження №__________).

За приписами частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як встановлено вище, мною (Відповідачем) приватизовано спірну земельну ділянку на підставі рішення виконкому Марковецької сільської ради №00 від  00листопада 0000 року, а державний акт на право власності на вказану земельну ділянку видано 00 грудня 0000 року.

 

     Таким чином, земельна ділянка була передана у мою, ПІБ, власність безоплатно відповідно до вимог ЗК України, тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється і позовні вимоги в частині визнання її спільною сумісною власністю подружжя є безпідставними та задоволенню не підлягають.

  • Щодо визнання за Позивачем права власності на ½ частини квартири №00 в будинку за №00 по вул. Харківське шосе в м. Києві, то Відповідач не заперечує, що вказана квартира була придбана сторонами під час шлюбу і є їх спільною сумісною власністю.

 

Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

ч.2 ст.364 ЦК України встановлено, що  Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Позивачем не надано суду доказів можливості виділу її ½ частки квартири.

Одночасно, Відповідач звертає увагу суду, що між Сторонами не було і не має спору стосовно користування вказаною квартирою.

Так, Позивач і Відповідач мають у вказаній квартири свої власні відокремлені кімнати, спору стосовно користування місцями загального користування між нами також ні коли не було, як не було і жодних перешкод з мого боку у користуванні Позивачем своєю кімнатою, що може підтвердити наш син ПІБ та його дружина _____________.

За таких обставин, відповідно до положень ст.ст.183, 370 ЦК України відсутні підстави для поділу на частки права власності Сторін на квартиру №00 в будинку за №00 по вул. Харківське шосе в м. Києві.

 

На день подання відзиву, Відповідачем не очікується понесення судових витрат.

 

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст.ст.57, 60, 104, 110 СК України, керуючись ст.ст.43, 178 Цивільного процесуального кодексу України, прошу суд:

 

  1. Розірвати шлюб між ПІБ та ПІБ, зареєстрований 00 лютого 0000 р. Лівобережним міжрайонним управлінням реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис №00, за наявності особистого вільного волевиявлення на це з боку Позивача.
  2. Залишити квартиру №00 в будинку за №00 по вул. Харківське шосе в м. Києві у спільній сумісній власності ПІБ та ПІБ
  3. Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

 

 

Додаток:

  1. Копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів Mercedes-Benz Vito д.н.з.АА0000 ОН, 2001 року випуску та Renault Trafic д.н.з.АА0000 НН, 1992 року випуску;
  2. Копія членської книжки садовода.
  3. Копія Державного акту на право приватної власності на землю від 00.00.0000 р.
  4. Копія Договору купівлі-продажу квартири
  5. Докази направлення відзиву учасникам справи.

 

 

00 листопада 0000 року                                                                                                                  ПІБ

 

Позовна заява про поділ спільного права подружжя (майнових прав на квартиру в новобудові)

Позов про поділ майна подружжя з нерівним поділом часток

З повагою, адвокат по сімейних питаннях ЮК ДОМПРАВО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *