МАЙНО НАБУТЕ ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ – Є СПІЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ ПОДРУЖЖЯ І ПІДЛЯГАЄ ПОДІЛУ

Майно набуте одним із подружжя за договором довічного утримання – є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу між ними на рівних частках – Верховний Суд.

В даній статті – юридичній консультації Вашій увазі пропонується Постанова Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 185/3086/18, щодо спорів, які виникають із сімейних правовідносин.

ВІДЕО КОНСУЛЬТАЦІЇ ЮРИСТА ПО СІМЕЙНИМ СПОРАМ МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ В КІНЦІ ЗАПИСУ

ЧИТАТИ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Інформація актуальна станом на 2021 рік

Посилання на постанову Верховного Суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96006116

АДВОКАТ. СІМЕЙНІ ПИТАННЯ

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ПО СІМЕЙНИМ ПИТАННЯМ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ СІМЕЙНІ СУПЕРЕЧКИ

СУДОВА ПРАКТИКА СІМЕЙНІ СПОРИ

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ ПО СІМЕЙНИХ ПИТАННЯХ

 

Короткий зміст :

У квітні 2018 року Позивач звернувся до суду із позовом до Відповідача про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частини квартири. Позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу з відповідачем його матір ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя уклала з відповідачем договір довічного утримання від 15 вересня 2005 року, згідно з умовами якого Відповідач отримала у власність квартиру АДРЕСА_1. Позивач вказував на те, що зазначений договір був укладений в інтересах їх сім`ї, зобов`язання щодо утримання ОСОБА_4 за її життя несли як він, так і Відповідач, а тому спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя. З урахуванням зазначеного, Позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Правові позиції судів першої та другої інстанції :

Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив із того, що спірне майно, яке перейшло до відповідача у власність відповідно до договору довічного утримання, належить їй на праві особистої власності та не може бути визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, з подальшим визначенням часток у праві спільної сумісної власності подружжя. Апеляційним судом 26 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за Позивачем право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Апеляційний суд, установивши, що спірна квартир придбана подружжям за час шлюбу, договір довічного утримання укладений в інтересах сім`ї, дійшов висновку, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, частки дружини та чоловіка в ній є рівними.

Правова позиція Верховного Суду:

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що договір довічного утримання укладений в інтересах сім`ї. Договір довічного утримання укладений між Відповідачем та його матір’ю ОСОБА_4 ,  і саме Відповідач виконувала умови цього договору щодо утримання ОСОБА_4 , а тому спірне майно є особистою власністю Відповідача. Визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сім`ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов`язки за таким договором солідарно з набувачем.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя,  майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною третьою статті 61 СК України довести, що хоча майно придбавалося у період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові  від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Установивши, що договір довічного утримання від 15 вересня 2005 року укладено Відповідачем в інтересах сім`ї, оскільки доказів того, що метою укладення договору були її власні, особисті інтереси, так само як і доказів того, що вона самостійно несла матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції, застосувавши презумпцію спільності майна подружжя, обґрунтовано вважав, що майно, набуте відповідачем за договором довічного утримання, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу між ними в рівних частках. Касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення.

Позовна заява про визнання договору недійсним та визнання квартири спільною сумісною власністю

Відзив на позовну заяву про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя

З повагою, адвокат по сімейним спорам і питанням ЮК ДОМПРАВО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *