ЧИ МОЖЛИВО ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМ ТАКИЙ ЗАПОВІТ, НА ТІЙ ПІДСТАВІ, ЩО ПОЗИВАЧ ВВАЖАЄ, ЩО ПОМЕРЛИЙ ХОТІВ ПІДПИСАТИ НАСПРАВДІ ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ.
МАБУТЬ ЧАСТО, ОСОБИ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОГЛЯДУ, ОТРИМУЮЧИ ДАНИЙ ДОГЛЯД ТА МАТЕРІАЛЬНУ ДОПОМОГУ ВІД СТОРОННІХ ОСІБ, СКЛАДАЮТЬ НА Ї КОРИСТЬ ЗАПОВІТ. РОДИЧІ Ж, СПАДКОЄМЦІ ПО ЗАКОНУ, МОЖУ ЗАПЕРЕЧУВАТИ ДІСНІСТЬ ТАКОГО ЗАПОВІТУ, ПОСИЛАЮЧИСЬ НА ТУ ОБСТАВИНУ, ЩО ЇХ СПАДКОДАВЕЦЬ ПО ЗАКОНУ, ПОМИЛКОВОГО СКЛАВ ЗАПОВІТ, А НАСПРАВДІ ХОТІВ ПІДПИСАТИ ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ. ДАНИЙ АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНИЙ ЯК ВІДПОВІДЬ АДВОКАТА НА ДАНЕ ПИТАННЯ.
РОЗГЛЯНЕМО ДАНУ СИТУАЦІЮ НА ПРИКЛАДІ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ, А САМЕ ПРИКЛАДІ ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 25 ВЕРЕСНЯ 2025 РОКУ У СПРАВІ № 335/9748/21, ПРОВАДЖЕННЯ: № 61-12868св24
ПОСИЛАННЯ НА ПОСТАНОВУ ВЕРХОВНОГО СУДУ:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/130533199
У ДАНІЙ СПРАВІ ПОЗИВАЧ ЗВЕРНУВСЯ ДО СУДУ З ПОЗОВОМ, В ЯКОМУ ПРОСИВ ВИЗНАТИ ЗАПОВІТ, СКЛАДЕНИЙ ЙОГО РІДНИМ БАТЬКОМ НЕДІЙСНИМ.
Позивач вважав, що цей заповіт є недійсним, оскільки його складання не відповідало дійсному волевиявленню батька. На момент складання заповіту батько позивача, хоча і був дієздатною особою, проте не міг повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки переніс ішемічний інсульт, мав послаблення пам`яті. Після кожної сварки з позивачем або з онуками спадкодавець в засобах масової інформації шукав оголошення осіб, які пропонували послуги з догляду за особами похилого віку, з метою отримання житла взамін на ці послуги. За життя батько склав декілька таких заповітів на користь сторонніх осіб, при цьому вважав, що укладає договори довічного утримання. Проте жодна з осіб, кому він заповідав своє майно, ніколи не надавала йому допомоги по догляду та організації життєдіяльності. Про це свідчить і та обставина, що відповідачі пропустили строк на прийняття спадщини через свою необізнаність як про смерть спадкодавця, так і про наявність заповіту на їхню користь, тому в судовому порядку отримали додатковий строк для прийняття спадщини. Між тим позивач і його дочка відвідували померлого батька не рідше, ніж два рази на тиждень, готували йому їжу, прали його речі, прибирали житло, приносили продукти харчування, ліки. При житті поерлий сам розповідав позивачу про складені заповіти, які самостійно скасовував, називаючи зазначених в заповітах осіб шахраями через те, що жоден з них жодного разу не відвідав його. Позивач вважав, що при складанні заповіту сталася помилка батька щодо правової природи оспорюваного правочину, оскільки він вважав, що укладає договір довічного утримання. Його батько скасував би цей заповіт самостійно, як він це робив зі своїми попередніми розпорядженнями на випадок смерті, проте з 2016 року хворобливий стан його свідомості значно посилився, з ним часто ставалися напади амнезії, він повідомляв стороннім особам, що є батьком дочки, хоча позивач є його єдиним сином.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги були задоволені.
Під час з`ясування обставин справи суд першої інстанції встановив, що спадкодавцем ОСОБА_5 було складено кілька заповітів на користь осіб, які бажають надати послугу з догляду за літньою людиною, відомості про яких він отримував з оголошень в друкованих засобах масової інформації. Про ці обставини розказав суду позивач, який зазначив, що у батька було багато газетних листів, що містили оголошення про осіб, які пропонують надати послуги з догляду за літньою людиною. Свідки показали, що особа померлий був запальною, образливою, капризною людиною, здатною до маніпулювання, людиною настрою, непослідовною в своїх вчинках та рішеннях. володів мінливим характером, постійно погрожував сину, що віддасть своє житло іншим особам, які більш якісно будуть доглядати за ним, мав купу газетних вирізок з оголошеннями, що містили пропозицію доглянути особу похилого віку взамін на отримання житла цієї особи після її смерті. Вказані свідки показали, що позивач сумлінно виконував синовні обов`язки, належним чином доглядаючи за батьком та створюючи йому всі необхідні умови для гідної життєдіяльності, але ж найменша, на думку спадкодавця, провина вінчалася погрозами сину про те, що батько знайде осіб, які будуть краще за ним доглядати і позбавить позивача таким чином спадщини. Зміст наданих суду оголошень в друкованих засобах інформації про догляд за особою похилого віку або за особою з інвалідністю в обмін на отримання житла після її смерті, наявних в житлі спадкодавця, підкріплює висновки суду про те, що спадкодавець вдавався до пошуку осіб, на чию допомогу в організації його життєдіяльності він може розраховувати. Сукупність досліджених судом фактичних даних свідчить про направленість волевиявлення померлого спадкодавця на укладення іншого за своєю природою правочину, а саме: договору довічного утримання, тобто намірами померлого ОСОБА_5 охоплювалось отримання послуг по догляду в обмін на передану нерухомість, а не безоплатне передання на користь сторонніх осіб належного йому житла. На користь вказаного висновку суду першої інстанції свідчать фактичні дані про стан здоров`я спадкодавця, порушення його пам`яті, розлади психіки, що випливає як із показань свідків, так і з амбулаторної карти померлого.
У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довів наявність обставин, які в силу закону є передумовою для застосування наслідків вчинення правочину під впливом помилки, тобто довів, що під час складання заповіту від 07 лютого 2017 року спадкодавець помилявся щодо природи правочину, і така помилка має істотне значення. Правовими наслідками правочину, який вчинено під впливом помилки, є визнання такого правочину недійсним.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2023 року у цій справі скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Верховний суд залишив в силі Постанову апеляційного суду з огляду на таке:
Посилаючись на установлені у справі обставини, які не дають підстав для висновку про укладення оспорюваного заповіту ОСОБА_5 під впливом помилки, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 через недоведеність позовних вимог. Зокрема позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що його батько за життя уклав заповіт, складений 07 лютого 2017 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу
Спірідоновою М. А., реєстровий № 226, саме під впливом помилки чи з метою укладення договору довічного утримання.
Колегія суддів погоджується із таким обґрунтованим висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки це підтверджується установленими судами обставинами та матеріалами справи. На цю користь свідчить, в тому числі, те, що ОСОБА_5 після укладення заповіту 07 лютого 2017 року і до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), цей заповіт не скасував, судових спорів про визнання його недійсним не ініціював. Сам заявник не оспорює складні відносини із батьком.
Доводи касаційної скарги про недійсність заповіту нічим не підтверджені та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду. Тому такі доводи відхиляються.
Окрім цього, газетні вирізки, в яких йдеться про надання послуг з догляду за людьми похилого віку в обмін на нерухомість, на які посилається заявник, визнані судом апеляційної інстанції недопустимим доказом.
Доводи касаційної скарги про те, що померлий був особою похилого віку, страждав на ряд хронічних захворювань, після перенесеного інсульту мав проблеми із пам`яттю, плутав різні події в різні періоди його життя, відповідна частина будинку була єдиним його місцем проживання, спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів саме в тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Висновок: як бачимо із даної статті, заповіт не може бути визнаний недійсним з тої причини, що позивач вважає, що померлий хотів підписати договір довічного утримання, а натомість склав заповіт. Тобто воля спадкодавця понад усе.
ДОПОМОГА АДВОКАТА З ПИТАНЬ ДОГОВОРІВ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ З ПРИВОДУ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
ВСІ ПРАВОВІ ПИТАННЯ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
СУДОВА ПРАКТИКА У СПРАВАХ ПРО ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ТА ІНШІ ДОКУМЕНТИ В СУД У СПРАВАХ ПРО ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ.
ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ОНЛАЙН БЕЗОПЛАТНО:
