Відповідно до даної правової позиції Верховного суду України не можна визнати правильним застосування судами норм статей ЦК України 2003 року та статей 62, 74 СК України для визнання за позивачем права власності на половину квартири, набутої до 1 січня 2004 року, без встановлення факту створення сторонами спільної часткової власності на квартиру та визначення ступеня участі в цьому позивача працею й коштами.
Інформація актуальна станом на 2023 рік
Постанова Іменем України
18 вересня 2013 року м. Київ.
Судова палата У цивільних справах Верховного суду України в складі:
Головуючого Яреми А.Г., суддів: Григорєвої Л..І., Гуменюка В.І, Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В.
Правова позиція, висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-66цс13
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із частиною першою Прикінцеві положення Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.
Відповідно до статей 16, 17 Закону України “Про власність”, статті 22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім’ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю).
В інших випадках спільна власність громадян визнавалась частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено й учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їхніх часток, розмір частки кожного з них визначався ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.
Відповідно до статей 128, частини третьої статті 240 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним до 1 січня 2004 року, визначалось, що право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Установлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладено та нотаріально посвідчено 26 листопада 2003 року, тобто із цієї дати в ОСОБА_4 виникло право власності на спірну квартиру.
Виходячи з наведеного не можна визнати правильним застосування судами норм статей ЦК України 2003 року та статей 62, 74 СК України для визнання за позивачем права власності на половину квартири, набутої до 1 січня 2004 року, без встановлення факту створення сторонами спільної часткової власності на квартиру та визначення ступеня участі в цьому позивача працею й коштами.
Адвокат по розлученню і поділу майна….
Юридична консультація: поділ майна.
ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН І ПО ТЕЛЕФОНУ – ВАРТІСТЬ ВІД 300 ГРН.