Особа подала до суду позов, де просила встановити факт її постійного проживання разом із померлими на день їх смерті.
Рішенням суду першої інстанції у позові було задоволено. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю заявлених позивачем вимог. Самі по собі пояснення свідків не є належним і допустимим доказом проживання позивача із померлими однією сім’єю протягом не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Верховний суд залишив рішення апеляційного суду в силі. Зокрема Верховний суд зазначив, шо апеляційний суд правильно не взяв до уваги як доказ спільного проживання однію сім’єю позивачки із померлою довідку виконавчого комітету міської ради, підписану секретарем міської ради, оскільки в ній не зазначено, з яких джерел була взята зазначена в ній інформація.
Висновок: У довідках про спільне проживання із міських рад потрібно зазначати звідки взята інформація: допитані сусіди, виїзд, тощо. Або допитувати особу яка підписала таку довідку як свідка.