КАСАЦІЙНА СКАРГА НА РІШЕННЯ СУДУ У СПРАВІ ПРО ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА

Адвокат Київ

3 роки ago

Зразок касаційної скарги у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння

Даний примірник касаційної скарги написаний на рішення апеляційного суду у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння. також містить заяву про поновлення строків на касаційне оскарження. Касаційна скарга у справі про витребування майна задоволена.

ВЕРХОВНИЙ СУД

Відповідач / Особа що подає касаційну скаргу:

ПІБ, 00.00.0000 р. н.,

РНОКПП __________

місце проживання та реєстрації: __________, м. __________, проспект __________, буд. ___, корп. ___, кв. ___, тел. _____________, електронна адреса відсутня

Позивач у справі:

в особі:

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору-1:

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору-2:

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору-3:

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору-4:

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору-5:

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору-6:

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору-7:

Київська міська рада

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36

тел. 044-254-16-63, 044-270-63-33

Київська місцева прокуратура №10

04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 89 тел. 044-428-93-90

ПІБ

__________, м. __________, вул. __________, б. ___, кв. ___

Інші засоби зв’язку невідомі.

ПІБ

__________, __________обл., м. __________, вул. __________, б. ___, кв. ___

Інші засоби зв’язку невідомі.

ПІБ

__________, м. __________, вул. __________, буд. ___, кв. ___

Інші засоби зв’язку невідомі.

ПІБ

__________,__________обл., __________р-н., м. __________, вул. __________, буд. ___

Інші засоби зв’язку невідомі.

ПІБ,

РНОКПП ________________

місце проживання та реєстрації: __________, м. __________, проспект __________, буд. ___, корп. ___, кв. ___, тел. _________________, електронна адреса відсутня

ПІБ,

РНОКПП ________________

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 31731838, тел. (044)400-65-22, електронна адреса не відома.

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на постанову Київського апеляційного суду від 00 лютого 0000 року по справі №000/00000/00-ц, апеляційне провадження 00-ц/000/0000/0000

00 лютого 0000 р. постановою Київського апеляційного суду було задоволено апеляційну скаргу Київської міської прокуратури, скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 00 грудня 0000 р. та задоволено позов Київської місцевої прокуратури №00 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПІБ, треті особи ПІБ, ПІБ, ПІБ, ПІБ, ПІБ, ПІБ, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в частині витребування у власність Київської міської ради із незаконного володіння ПІБ групу нежилих приміщень №___ (в літ. А), що знаходиться за адресою : м. __________, вул. __________, буд. ___, загальною площею 55,30 кв.м.

Повний текст копії рішення суду апеляційної інстанції було отримано представником ПІБ (Відповідача), адвокатом ПІБ 00 вересня 0000 року у Шевченківському районному суді м. Києва (копія розписки в отриманні рішення додається).

Вважаю, що постанова Київського апеляційного суду від 00 лютого 0000 р. в даній справі прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права і без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду, зокрема:

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій:

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05 листопада 1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Відповідно до розділу 2 Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) до власності територіальної громади міста Києва, окрім іншого у сфері житлово-комунального господарства передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Рішенням Київської міської ради від 13 січня 1992 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1 до рішення) та перелік майна, яке передано до комунальної власності районів (додатки 2-15 до рішення).

Пунктами 1, 2 рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатком 1 та районів міста згідно з додатками 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11.

У позиції 398 таблиці 7 додатку 11 до вищевказаного рішення значиться житловий будинок загальною площею 1064,0 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 116, (літ. А) із нежилими приміщеннями площею 217,60 кв.м. (а. с. 146-169, т. 2)

На підставі Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради № 192 від 23 листопада 2009 року нежиле приміщення першого поверху загальною площею 58,6 кв.м. в будинку №116 літ. «А» по вул. Жилянській, 116 в м. Києві було передано в строкове платне користування фізичній особі-підприємцю Остапенко В.В.

Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» будинок за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 116 літ «А» загальною площею 1064,0 кв.м. із нежитловими приміщеннями площею 58,60 кв.м. включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим № 443 в таблиці 6 додатку № 10, якій серед інших, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» за останнім було закріплено на праві господарського відання майно згідно додатку, зокрема і жилий будинок на вул. Жилянській, 116 літ. «А».

За інформацією наданою Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 18 травня 2015 року № 062/10/13-5466 щодо зазначеного об`єкту, права комунальної власності територіальної громади міста Києва, Департаментом комунальної власності м. Києва приватизація не здійснювалась.

Водночас, відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 00 червня 0000 року № 0000 (И-0000), первинна реєстрація права власності на групу нежилих приміщень №__ (в літ.А), що знаходяться за адресою: м. __________, вул. __________, загальною площею 55,30 кв.м., була проведена за ПІБ на підставі ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 00 листопада 0000 року про визнання мирової угоди в цивільній справі №0-000/00 за позовом ПІБ до ПІБ про розділ майна.

Як вбачається, ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 00 листопада 0000 року по справі 0-000/00 за позовом ПІБ до ПІБ про розділ майна було затверджено мирову угоду між ПІБ до ПІБ, за якою було визнано за ПІБ право власності на групу нежилих приміщень № ___ (загальною площею 55,3 кв.м.), що у м. __________ по вул. __________, літ.А.

Проте, відповідно до листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 00.00.0000 року № 00-00/0-0000 направленого на запит Шевченківського районного суду м. Києва від 00.00.0000 року, зазначено, що згідно обліково-статистичних карток на цивільну справу та алфавітних покажчиків по цивільних справах за 0000 рік у Гребінківському районному суді Полтавської області за № 0-000/00 зареєстрована цивільна справа за позовом ВАТ «__________» до ПІБ про стягнення заборгованості. Справи, сторонами у яких виступали ПІБ та ПІБ Гребінківським районним судом Полтавської області у 0000 році – не розглядалися, відповідна ухвала суду від 00.00.0000 року за позовом ПІБ до ПІБ про розділ майна, судом не виносилась.

Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав, право власності ПІБ на групу нежилих приміщень було зареєстровано 00.00.0000 року.

00 лютого 0000 року між ПІБ та ПІБ було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПІБ продав, а ПІБ купив групу нежилих приміщень №___ (літ. А) за адресою: м. __________, вул. __________.

00 березня 0000 року між ПІБ, ПІБ та ПІБ було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПІБ продав, а ПІБ та ПІБ купили групу нежилих приміщень №___ (літ. А) за адресою: м. __________, вул. __________.

00 грудня 0000 року між ПІБ, ПІБ та ПІБ було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого ПІБ та ПІБ продали, а ПІБ купив групу нежилих приміщень №___ (літ. А) за адресою: м. __________, вул. __________. загальною площею 55,30 кв.м..

00 жовтня 0000 року між ПІБ та ПІБ було укладено договір дарування, відповідно до якого, ПІБ безоплатно передав у власність обдарованому, а обдарований прийняв від дарувальника належну йому на праві приватної власності групу нежилих приміщень №___ (літ. А) за адресою: м. __________, вул. __________.

00.00.0000 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві розпочате кримінальне провадження №__________ за фактом заволодіння в період з грудня 0000 року по лютий 0000 року невстановленими особами на підставі та з використанням підроблених рішень Гребінківського районного суду Полтавської області нежилих приміщень, в тому числі і за адресою: м. __________, вул. __________літ «А», загальною площею 55,30 кв.м..

Як вбачається, кримінальне провадження розпочате на підставі рапорту ст.оперуповноваженого ВТСР УБОЗ ГУ МВС України в місті Києві ПІБ від 00.00.0000 року.

Таким чином, згідно наявним в матеріалах справи доказам, а саме, що ухвала від 00.00.0000 року по справі № 0-000/00 за позовом ПІБ до ПІБ про розділ майна Гребінківським районним судом Полтавської області не виносилась, суди як першої так і апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що спірне майно вибуло з володіння власника (Позивача) не з його волі.

В той же час, представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності, де зазначено, що оскільки позивачем подано позовну заяву до суду 00.00.0000 року, а дата реєстрації в БТІ права власності на нежилі приміщення №___ (в літ. А), що знаходиться за адресою : м. __________, вул. __________ літ «А», загальною площею 55,30 кв.м. за ПІБ – 00.00.0000 року, тобто минув загальний строк позовної давності у 3 роки.

Також від дати укладання Договору купівлі-продажу між ПІБ та ПІБ 00.00.0000 року та дати реєстрації права власності 00.00.0000 року, Договору купівлі-продажу між ПІБ, ПІБ та ПІБ 00.00.0000 року та дати реєстрації права власності 00.00.0000 року – минув загальний строк позовної давності.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Керуючись вказаними нормами законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що:

-прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Київської міської ради 00 липня 0000 року;

– 00.00.0000 року між КП Керуюча дирекція Шевченківської районної в м. Києві ради (юридична особа за якою було закріплено майно на праві господарського відання) підписала договір №Е0000-000 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна з ПІБ та ПІБ. В зазначеному договорі вказано, що останні є власниками на підставі договору купівлі-продажу від 00.00.0000 року.

Таким чином, 00.00.0000 року особа, якій власник передав майно у володіння, дізналась про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за новим власником, тобто про порушення права власності законного власника – Київської міської ради. Проте ними не було вжито будь-яких заходів для належного захисту порушеного права. В той же час, на момент звернення прокурора до суду з позовом в інтересах власника (Позивача) минуло більше трьох років, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропущенням строків на звернення до суду з позовом.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний суд вказав, що можливість Київської міської ради довідатись про те, що спірне майно вибуло з комунальної власності, пов`язана з укладенням КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» 00.00.0000 договору №Е0000-000 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна з ПІБ та ПІБ не може розглядатись як подія, з якою пов`язана така можливість. Оскільки вказаний договір укладався з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», а не з Київською міською радою. Також Київська міська рада не була залучена до участі в справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ФОП ПІБ про стягнення заборгованості по орендним платежам (справа №000/00000/00-ц).

Кримінальне провадження №__________ було розпочате 00.00.0000 Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві за фактом оформлення права власності на підставі підроблених рішень на нежилі приміщення: №___ по вул. __________в м. __________ та інші на підставі рапорту старшого оперуповноваженого ВТСР УБОЗ ГУ МВС України в місті Києві ПІБ від 00.00.0000 до ЄРДР внесено дані про кримінальне правопорушення за ч.4 ст. 358 КК України.

Кримінальне провадження №__________ від 00.00.0000, зареєстроване прокуратурою Шевченківського району м. Києва за ч.1 ст.190 КК України за зверненням заступника голови Шевченківської райдержадміністрації ПІБ щодо протиправного заволодіння нежилими приміщеннями територіальної громади м. __________.

Вказані кримінальні провадження були розпочаті не за зверненнями Київської міської ради, що також свідчить про те, що до травня 0000 року Київській міській раді не могло бути відомо про факт незаконного вибуття спірного нежилого приміщення з комунальної власності.

Сам по собі факт несплати платежів за оренду спірного приміщення в грудні 0000 року, припинення нарахування орендних платежів наказом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», відповідь Головного управління комунальної власності на запит Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ввід 00.00.0000, як і укладення 00.00.0000 договору №Е0000-000 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» не можуть свідчити про те, що Київській міській раді могло стати відомо про вибуття майна з комунальної власності громади у незаконний спосіб.

Тому відсутні підстави вважати, що Позивачем пропущено строк позовної давності.

Вказані висновки апеляційного суду ухвалені з порушенням норм матеріального права та не відповідають висновкам Верховного суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, а саме:

Так, відповідно до п.п.7.8-7.13. постанови Великої Палати Верховного суду від 00.00.0000 р. у справі №000/0000/00 (провадження №00-000 гс.00):

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення – захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи:

Рішенням Київської міської ради від 00 грудня 0000 року № 000/0000 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» будинок за адресою: м. __________, вул. __________загальною площею 1064,0 кв.м. із нежитловими приміщеннями площею 58,60 кв.м. включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим № 000 в таблиці 0 додатку № 00, якій серед інших, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 00 грудня 0000 року № __________ передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс (код ЄДРПОУ __________) було зареєстровано 00.00.0000. Засновником Комунального підприємства є Київська міська рада. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплене за ним на праві господарського відання.

Статутом Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» передбачено звітування перед засновником (Позивачем) про стан майна, зокрема передбачено обов’язок:

– надавати Київській міській раді, виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній організації) та Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації додаткову інформацію про результати господарської діяльності (дохід, витрати, рух грошових коштів, облік основних засобів, кредиторська та дебіторська заборгованість і т.і.) (п.5.2.4. Статуту).

– забезпечити ефективне використання, збереження та утримання в належному стані комунального майна, що закріплено за Підприємством на праві господарського відання. Здійснювати капітальний ремонт і оновлення основних фондів, забезпечувати своєчасне введення в дію придбаного обладнання (п.5.2.5. Статуту).

– звітувати про стан виконання річного фінансового плану в порядку та за формою, що визначається Головним управлінням комунальної власності в м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та щоквартально на балансовій комісії Шевченківської районної в місті державної адміністрації (п.8.6. Статуту).

Відповідно до частини першої ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Таким чином, 00.00.0000 року КП Керуюча дирекція Шевченківської районної в м. Києві ради (юридична особа за якою було закріплено майно на праві господарського відання) довідалась про факт реєстрації права власності на нежитлове приміщення за новим власником та вибуття вказаного майна з комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Отже, як наслідок належної реалізації власних конституційних повноважень, Київська міська рада (Позивач) мала об’єктивну можливість починаючи з 00.00.0000 р. довідатися про те, що група нежилих приміщень №___ (в літ. А), що знаходиться за адресою : м. __________, вул. __________, буд. ___, загальною площею 55,30 кв.м. вибула з її власності з 00.00.0000 року, через реєстрацію права власності на вказане майно за ПІБ.

Та обставина, що Позивач не належним чином здійснював управлінням майном, що було у його комунальній підтверджується і тим, що відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( в редакції від Закону №1878-ІV від 11.02.2010 р.), обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Всупереч вказаним положенням законодавства ні Київська міська рада (Позивач) не зареєструвала права власності, ні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (Третя особа по справі) не зареєструвало право господарського відання на нерухоме майно – групу нежилих приміщень №___ (в літ. А), що знаходиться за адресою : м. __________, вул. __________, буд. ___, загальною площею 55,30 кв.м. 00.00.0000 р. право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за ПІБ.

Таким чином, в разі належного виконання своїх обов’язків як власника та реєстрації права власності на групу нежилих приміщень №___ (в літ. А), що знаходиться за адресою : м. __________, вул. __________, буд. ___, загальною площею 55,30 кв.м., Київська міська рада могла дізнатись про вибуття з її володіння нерухомого майна одразу після внесення 00.00.0000 р. відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За таких обставин, висновок Київського апеляційного суду, що до травня 0000 р. Київській міській раді (Позивачу) об’єктивно не могло бути відомо про порушення свого цивільного права – реєстрації права власності на нежитлове приміщення №___ (в літ. А), що знаходиться за адресою : м. __________, вул. __________, буд. ___, загальною площею 55,30 кв.м. за новим власником:

по-перше, прямо суперечить наведеним вище обставинам справи,

по-друге, суперечить положенням ст.ст.256,261,267 Цивільного кодексу України та ухвалений апеляційним судом без урахування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 00.00.0000 р. у справі №000/0000/00 (провадження №00-000 гс.00).

Одночасно, вказані порушення норм матеріального права апеляційним судом призвели до помилкового скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 00 грудня 0000 року, яке на думку Відповідача відповідає закону.

Не можливо не звернути увагу Верховного суду на порушення Київським апеляційним судом, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм процесуального права, зокрема ч.5 ст.411, ч.1 ст.417 ЦПК України, а саме:

Дана справа неодноразово розглядалась Верховним судом України та Верховним судом.

Так, в постанові від 00 листопада 0000 року в даній справі Верховний суд зазначив: «Відхиляючи заяву ПІБ про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд обмежився посиланням на те, що матеріалами справи не підтверджується факт обізнаності Київської міської ради про своє порушене право до моменту пред`явлення прокурором цього позову, а також поклав увесь тягар доказування часу, з якого Київській міській раді стало відомо про вибуття нерухомого майна з комунальної власності, на відповідача.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» ще 00 квітня 0000 року уклало з ПІБ та ПІБ договір № Е0000-000 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна, в якому було зазначено, що вказані фізичні особи набули у власність спірні нежитлові приміщення 00 березня 0000 року. При цьому відповідач посилався на те, що комунальне підприємство як юридична особа, за якою нерухоме майно закріплено на праві господарського відання, згідно Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва зобов`язане було звітувати перед ГУ комунальної власності міста Києва ВО Київської міської ради (КМДА) про стан нерухомого майна, факт перебування його в оренді, наявність заборгованості зі сплати орендної плати тощо.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що згідно частини другої статті 136 ГК України власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

З урахуванням викладеного апеляційний суд не визначився з моментом, з якого Київська міська рада могла довідатися про порушення свого права як власника нерухомого майна, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про дотримання позивачем позовної давності та наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння».

Як наслідок Верховний суд скасував постанову Київського апеляційного суду від 00 вересня 0000 року та направив справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Частиною 5 ст.411 ЦПК України визначено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв’язку з якими скасовано судові рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Однак, Київський апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не виконав зазначених вище вказівок Верховного суду і навів в обґрунтування свого рішення ті ж самі доводи, які були визнані Верховним судом не прийнятними та не врахував положення ст.136 ГК України, не визначив момент з якого Київська міська рада (Позивач) могла довідатися про порушення свого права як власника нерухомого майна, чим прямо порушив положення ч.5 ст.411 та ч.1 ст.417 ЦПК України.

Викладені обставини беззаперечно свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд даної справи Київським апеляційним судом та як наслідок ухвалення постанови від 00 лютого 0000 р. по справі №000/00000/00-ц з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків вказаної постанови висновкам Верховного суду, що є підставою для скасування такого судового рішення.

Відповідно до положень ч.1-2 ст.390 ЦПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідач отримував копію оскаржувано постанови апеляційного суду 00 вересня 0000 року, що підтверджується відповідною розпискою.

Касаційна скарга подана ним 00 жовтня 0000 року.

За таких, обставин, ПІБ (Відповідач) має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Також, відповідно до п.6 рекомендацій Ради Суддів України від 00 березня 0000 року, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов’язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Таким чином, Відповідач вважає, що має право на поновлення строку на подачу касаційної скарги.

Виходячи з вище викладеного та керуючись статтями 389-392 ЦПК України,

ПРОШУ СУД:

Поновити ПІБ строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 00 лютого 0000 р. по справі №000/00000/00-ц та прийняти дану касаційну скаргу до провадження.
Скасувати постанову Київського апеляційного суду від 00 лютого 0000 року по справі №000/00000/00-ц та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Додатки:

1) копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи;

2) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції;

3) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

«00» жовтня 0000 року ПІБ

АДВОКАТ ПО ПИТАННЯХ НЕРУХОМОСТІ У МІСТУ КИЇВ

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ З ПИТАНЬ НЕРУХОМОГО МАЙНА

СУДОВА ПРАКТИКА ПО СПОРАХ З НЕРУХОМІСТЮ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ, АПЕЛЯЦІЙНІ СКАРГИ ТА ІНШІ ДОКУМЕНТИ ДО СУДУ ЩОДО НЕРУХОМОСТІ.

ДОКУМЕНТИ ПО НЕРУХОМОСТІ