МАЙНО МІСЦЕВОЇ ГРОМАДИ, ЩО ЗАРЕЄСТРОВАНЕ НА ПІДСТАВІ ДІЙСНОГО РІШЕННЯ СУДУ МОЖЕ БУТИ ВИТРЕБУВАНЕ

МАЙНО МІСЦЕВОЇ ГРОМАДИ, ЯКЕ ПЕРЕЙШЛО У ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ ЗА РІШЕННЯМ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ МОЖЕ БУТИ ВИТРЕБУВАНЕ ЯКЩО ДІЙСНИЙ ВЛАСНИК НЕ БУВ УЧАСНИКОМ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ

В даній статті наведено правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц за позовом Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101424487

ВІДЕО КОНСУЛЬТАЦІЯ ЮРИСТА ЩОДО НЕРУХОМОСТІ МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ В КІНЦІ СТАТТІ

ЧИТАТИ СТАТТЮ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ

АДВОКАТ — ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ З ПРИВОДУ ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО ВИТРЕБУВАННЮ МАЙНА

СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА

ДОКУМЕНТИ – ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА

ЦІКАВО ПРО ІНВЕСТУВАННЯ В НЕРУХОМІСТЬ

Інформація актуальна станом на 2023 рік

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: Останні правові висновки Великої Палати Верховного Суду є надзвичайно важливими при вирішенні спорів судами. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала на тому, що у разі, коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Суть даної справи:

У жовтні 2016 року Львівська місцева прокуратура № 2 в інтересах Львівської міської ради звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила:

– витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради 1/4 та 3/4 частини нежитлових приміщень

– зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради;

– скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 3/4 та на ¼ частини нежитлових приміщень

14 квітня 1987 року рішенням Шевченківського райвиконкому м. Львова оформлено право власності територіальної громади м. Львова на будинок, зокрема нежитлові приміщення.

04 жовтня 2004 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєстровано право власності територіальної громади м. Львова на вказаний будинок, включаючи нежитлові приміщення.

15 травня 2003 року було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

25 березня 2009 року Постійно діючий третейський суд (третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом) ухвалив рішення про визнання договору дійсним та визнання права власності, яким визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на об`єкти нерухомості.

 08 травня 2012 року на підставі рішення третейського суду ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвало право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення. У подальшому нежитлові приміщення відчужено на користь ОСОБА_1 за договорами дарування частки нежитлових приміщень

 06 вересня та 01 жовтня 2012 року на підставі цих договорів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвало право власності ОСОБА_1 на спірні приміщення.

Через зміни в законодавстві з 31 березня 2009 року справи щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, виключені з підвідомчості третейських судів.

На думку Львівської місцевої прокуратури № 2, оскільки після прийняття третейським судом рішення і до набрання чинності Законом № 1076-VI (був часовий проміжок в 6 днів) не було проведено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 , то дії ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно є неправомірними.

Короткий зміст судових рішень:

Суд першої інстанції позов задовільнив. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради 1/4 та 3/4 частини нежитлових приміщень. Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції.

 Судові рішення мотивовано тим, що Законом № 1076-VI внесені зміни до статті 6 Закону № 1701-IV, у зв`язку із чим з 31 березня 2009 року справи щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, виключені з підвідомчості третейських судів. Відповідно до Закону № 1076-VI не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання ним чинності, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам. Оскільки у цьому випадку після прийняття третейським судом рішення і до набрання чинності Законом № 1076-VI державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 не здійснено, то дії ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» щодо реєстрації права власності на вказане майно є неправомірними. Крім того, оскільки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» залучене до участі у справі як третя особа, то рішення третейського суду не створило обов`язків для цього підприємства.

Спірне нерухоме майно підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки остання є власником цього майна та не була залучена до участі у справі, за результатами розгляду якої третейський суд ухвалив рішення про визнання права власності на це майно за ОСОБА_2 , тобто спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Короткий зміст касаційної скарги:

Особа 1 зазначає: відповідно до пункту 23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння. Спірні нежитлові приміщення перебували на балансі місцевих рад, а не у власності. У Львівської міської ради відсутні будь-які документи, які б підтверджували набуття спірного приміщення у комунальну власність чи прийняття його в експлуатацію.  Крім того, державна реєстрація права власності на спірне майно на підставі рішення третейського суду проводилася в загальному, а не примусовому порядку, що не заборонено пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1076-VI.

Попередні позиції Верховного Суду:

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 910/16133/16 та від 20 лютого 2019 року у справі № 916/1689/17, згідно з якими якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття права власності на спірне майно іншою особою, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача.

 

Разом з цим у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформована стала правова позиція, згідно з якою якщо є нескасоване рішення суду, на підставі якого особа набула право власності на майно, то відсутні правові підстави для його витребування відповідно до статті 388 ЦК України у добросовісного набувача, оскільки за таких обставин добросовісний набувач придбав це майно в особи, яка мала право його відчужувати. Позбавлення відповідача власності, набутої за договором, укладеним з особою, якою майно набуто на підставі судового рішення, є порушенням

Позиція Великої Палати Верховного Суду:

Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що власником спірного нерухомого майна є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.  Як установили суди попередніх інстанцій, сторонами згідно з рішенням третейського суду від 25 березня 2009 року є позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 . Натомість ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» залучено до розгляду справи як третю особу.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що реєстрація ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» за ОСОБА_2 права власності на спірну нежитлову будівлю, здійснена на підставі рішення третейського суду від 25 березня 2009 року, є неправомірною. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком.

Обов`язковість виконання рішення третейського суду передбачена тільки для сторін третейського розгляду справи. Оскільки ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» залучено до розгляду справи як третю особу, рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не створило для ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» жодних правових наслідків і не підлягало виконанню, оскільки ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» не може бути зобов`язаною особою за таким рішенням третейського суду. Отже, ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» неправомірно здійснило реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомості за ОСОБА_2. Рішення третейського суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване.

Львівська міська рада не була стороною третейського розгляду при ухваленні рішення про визнання права власності за ОСОБА_2 на спірні нежитлові приміщення. Крім того, на час розгляду справи третейським судом відповідно до статі 6 Закону України «Про третейські суди» третейським судам не були підвідомчі справи, однією зі сторін яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство. Оскільки рішення третейського суду у справі, в якій особа не була відповідачем, не створює для цієї особи правових наслідків, то рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не спричинило припинення права власності позивача.

 

 Крім того, відповідач ОСОБА_1 одержав спірне майно за безвідплатними договорами – договорами дарування. Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Застосовується стаття 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

 

До того ж, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Велика Палата Верховного Суду постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

 Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року  скасувати в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 3/4 та ¼ частини нежитлових приміщень.

 Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року в незміненій частині.

 

КВАРТИРУ БЕЗ ВАШОЇ ЗГОДИ ЗАБИРАТИ НЕ МОЖНА

ЯКЩО СПІВВЛАСНИК ВАШОЇ КВАРТИРИ НАБРАВ КРЕДИТІВ?

З повагою, адвокат по нерухомості ЮК ДОМПРАВО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *