Ухвала про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю

У даній Ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області, розглядається питання про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю.

Інформація актуальна станом на 2023 рік

У даній Ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області, розглядається питання про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю.

УХВАЛА по справі № 367/4058/14-ц від 17 листопада 2014 року 

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В.,   суддів:Воробйової Н.С., Верланова С.М.,

при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 жовтня 2014 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на ? частину будинку, –

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на ? частину будинку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона проживає у будинку АДРЕСА_1. Даний будинок належить на праві власності їй у частці 3/4 та її колишньому чоловіку ОСОБА_6 у частці 1/4. Вказує, що її чоловік понад десять років не проживає у вищезазначеному будинку, так як виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації та не займається утриманням майна, що належить йому на праві власності. Комунальні платежі за дане майно та прибудинкову територію здійснює позивачка, яка там проживає та доглядає за майном свого колишнього чоловіка.

Просила визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачу на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України, як за добросовісним набувачем.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилалась на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, неправомірно вказував, що позивачка не заволоділа чужим майном, а є його співвласником, а тому суд не вправі визнавати за нею право власності на ? частину будинку.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 належить на праві власності 3/4 частини буд. АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 належить на праві власності 1/4 його частина, що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 07.01.1983 р. (а.с. 38-39) та рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 25.10.82 № 476 (а.с. 41).

ОСОБА_6 не проживає у спірному будинку, про що свідчить будинкова книга (а.с. 57-60), акт депутата Ірпінської міської ради від 18.06.2014 р. (а.с. 61) та виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про постановлення на облік в податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації від 25.06.2001 р. (а.с. 54).

Відповідно до розрахункової книги по оплаті за природний газ та інші послуги (а.с. 55а-55г) та абонентської книги з розрахунку за електроенергію (а.с. 56-56м) ОСОБА_5 здійснює комунальні платежі за отримані нею послуги.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, правомірно вказував, що позивачем не надано суду доказів того, що частки сторін на спірний будинок АДРЕСА_1 виділено в натурі, і позивач добросовісно заволоділа саме нерухомим майном відповідача. Навпаки, позивач на законних підставах володіє спірним будинком, як його співвласник.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Статтею 344 ЦК України, передбачена набувальна давність. Так у вказаній статті зазначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно – через п’ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз’яснень , що містяться в листі № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року “Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав” Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, зазначено, що для набуття права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнішній володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків.

При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, питання про набуття права власності на нерухоме майно не могло вирішуватися судом раніше 01 січня 2011 року.

Судам слід мати на увазі, що позов про право власності за давністю володіння не може пред’являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна. У такого володільця право на чуже майно має похідний та обмежений характер.

При вирішенні спорів, пов’язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне: право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року; задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності; у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред’явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно вважав, що позивачці необхідно відмовити в задоволенні її позову про визнання права власності на 1/4 частини буд. АДРЕСА_1 за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України.

Тобто, оскільки власником спірної 1/4 частини будинку являється ОСОБА_6, відповідно до ст. 41 Конституції України він, як власники не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Позивачці ж ОСОБА_5 достовірно відомо, що власником спірної 1/4 частини будинку являється ОСОБА_6, яка належить йому на праві власності, та він від спірного належного йому майна не відмовлявся, а за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції, вірно дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.          

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Адвокат по нерухомості

 

Юридична консультація по набуваньній давності на нерухомість…

 

Судова практика нерухомість (квартири/будинки/земельні ділянки/інша нерухомість)

 

Позовні заяви: нерухомість (будинки, квартири, земля)

 

Ухвала по набувальній давності на російській….

1 коментар до “Ухвала про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю

Залишити відповідь до Адвокат Київ Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *