Якщо відчужувач ухиляється можна розірвати договір довічного утримання

Ухилення від виконання договору довічного утримання відповідачем  не підстава для непрозірвання договору…

Навіть неможливість виконання відповідачем договору з причин, які обумовлювалися поведінкою позивача є підставою для розірвання договору довічного утримання.

Висновок апеляційного суду про те, що відчужувач своїми діями перешкоджала відповідачеві належним чином виконувати умови договору не підтверджується належними доказами та правового значення не має, оскільки ст. 755 ЦК України не пов’язує можливість розірвання договору довічного утримання з такими діями відчужувача.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И 6-21777св12

23 січня 2013 року                                                                      м. Київ                                                                          

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:  

Головуючого     Ткачука О.С.  

Суддів:             Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,               Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 4 квітня 2012 року, –

в с т а н о в и л а :      

  У травні 2010 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір довічного утримання від 5 липня 2007 року, укладений між нею та  ОСОБА_6

Позов мотивований тим, що 5 липня 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був укладений договір довічного утримання, згідно умов якого позивач передала у власність відповідачу належну їй квартиру АДРЕСА_1, а останній зобов’язався утримувати позивача, забезпечувати її одягом, доглядом та необхідною допомогою. З моменту укладення договору відповідач виконував взяті на себе зобов’язання, разом з тим, згодом змінив своє ставлення до           ОСОБА_8, припинив виконувати свої обов’язки за договором довічного утримання, у зв’язку із чим, вона змушена була звернутися до своїх родичів і з 11 грудня 2009 року проживала в будинку племінниці ОСОБА_5 в            с. Пересічне Дергачівського району Харківської області, яка здійснювала за нею догляд. Позивач посилалась на те, що з моменту її переїзду у Харківську область відповідач не виконує взятих на себе зобов’язань за договором довічного утримання, вказаний договір носить формальний характер, що є підставою для його розірвання та повернення переданої у власність відповідача квартиру позивачу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2011 року вищевказаний позов задоволений. Договір довічного утримання, укладений 5 липня 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В. розірваний. Квартира АДРЕСА_1 повернута у власність ОСОБА_8 Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції                 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2012 року до участі у справі у якості правонаступника позивача залучена ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 4 квітня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволена. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_5 – правонаступник позивача, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що  ОСОБА_6 не довів, що він належним чином виконував зобов’язання за договором довічного утримання. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань ОСОБА_8 вимушена була поїхати до родичів у Харківську область, які забезпечили їй необхідний догляд та медичну допомогу. Крім того, місцевий суд визнав, що з квітня 2010 року відповідач взагалі не надавав позивачу будь-якої допомоги. Вказані обставини, в силу положень п.1 ч.1 ст.755 ЦК України є підставою для розірвання договору довічного утримання.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що з часу укладання договору довічного утримання відповідач виконував свої обов’язки, забезпечуючи позивачку харчуванням, одягом, доглядом, іншою необхідною допомогою, та зберігаючи в її користуванні квартиру, де вона проживала. Не зважаючи на те, що ОСОБА_8 стала проживати в іншій області відповідач продовжував виконувати свої обов’язки та поштою направляв останній грошові перекази (в січні 2010 року 800 грн., в лютому 2010 року – 400 грн., в березні 2010 року – 400 грн., в листопаді – 750 грн.), але всі перекази поверталися відправнику. Лише переказ грошей                            у січні 2010 року був отриманий ОСОБА_8 Згідно висновків апеляційного суду ОСОБА_8 була ізольована від ОСОБА_6, відмовлялася приймати від відповідача допомогу, чим перешкоджала останньому виконувати зобов’язання за договором, тобто в односторонньому порядку відмовилася від договору довічного утримання. В силу положень                    ст. 755 ЦК України одностороння відмова відчужувача від договору довічного утримання не є підставою для його розірвання. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.

Встановивши, що відповідач лише частково виконував взяті на себе за договором довічного утримання зобов’язання, а з квітня 2010 року взагалі їх не виконував суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору довічного утримання, укладеного між сторонами.

При встановленні факту неналежного виконання відповідачем обов’язків за договором довічного утримання, судом першої інстанції були повно і всебічно з’ясовані обставини, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог, що підтверджено доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, в порушення вимог ст.ст. 213, 214, 308, 309, 316                 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував і не встановивши жодних порушень норм процесуального права при дослідженні доказів у справі, вдався до оцінки тих самих доказів, а також нових доказів, зібраних і наданих суду в ході апеляційного розгляду справи вже після смерті позивача ОСОБА_8 При цьому, досліджуючи нові докази, в порушення ст.303 ЦПК України не навів поважних причин їх неподання відповідачем до суду першої інстанції та необхідності їх дослідження в ході апеляційного розгляду справи.

Висновок апеляційного суду про те, що відчужувач своїми діями перешкоджала відповідачеві належним чином виконувати умови договору не підтверджується належними доказами та правового значення не має, оскільки ст. 755 ЦК України не пов’язує можливість розірвання договору довічного утримання з такими діями відчужувача.  

Суд першої інстанції, встановивши обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Права набувача у разі розірвання договору довічного утримання у зв’язку з неможливістю подальшого виконання ним обов’язків за договором з підстав, що мають істотне значення, підлягає захисту в порядку, визначеному             ч. 2 ст. 756 ЦК України, а не шляхом відмови у задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання.

Суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору довічного утримання та помилково скасував рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст.339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345  ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, –

у  х  в  а  л  и  л  а :

  Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 4 квітня 2012 року скасувати.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткачук О.С.                 судді        Висоцька В.С.                    Колодійчук В.М.                    Савченко 

 

Судова практка розірвання договру довічного утримання…

 

Адвокат по розірванню договору довічного утримання у Києві…

 

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Судова практика | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *