Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В даній ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

УХВАЛА у справі № 6-12759св09 від 16 березня 2011 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В., суддів: Гуменюка В.І.,

Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д.,

Лященко Н.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Євпаторійської міської ради, про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що успадкувала квартиру АДРЕСА_1 після смерті матері, ОСОБА_10 За життя остання дала згоду на реєстрацію в цій квартирі ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_8, які ніколи в ній не проживали. Реєстрація відповідачів створює перешкоди в користуванні власністю, оскільки вона змушена сплачувати за них комунальні послуги й позбавлена можливості розпорядитися квартирою. ОСОБА_6 просила скасувати реєстрацію ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_8 за указаною адресою.

У жовтні 2008 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 про вселення. Посилались на те, що проживали та були зареєстровані в спірній квартирі як члени сімї ОСОБА_10 У березні 2005 року за пропозицією ОСОБА_6 виїхали з квартири на час проведення ремонту, після чого ОСОБА_6 установила металеві двері, змінила замки та вселила до квартири інших осіб, чим створила їм перешкоди в користуванні житлом.

Ухвалою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2008 року вказані позови обєднано в одне провадження.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2008 року первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 11 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

ОСОБА_6 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У звязку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453VI «Про судоустрій і статус суддів».

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи зустрічний позов і відмовляючи в задоволенні первісного позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_7 і неповнолітній ОСОБА_8 вселилися до квартири та були в ній зареєстровані як члени сімї власника; перехід права власності на квартиру до іншої особи не позбавляє їх права на користування вказаним жилим приміщенням.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

За положеннями ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 цього Кодексу та ст. 150 Житлового кодексу України (далі – ЖК України) власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

За ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним , мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_10 За її згодою в 2004 році у квартирі були зареєстровані ОСОБА_7 (невістка) та неповнолітній ОСОБА_8, 2004 року народження, (онук). 1 лютого 2005 року ОСОБА_10 померла. ІНФОРМАЦІЯ_1 року право власності на указану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відповідно до актів від 19 квітня 2005 року, від 2 лютого 2006 року, складених комунальним підприємством «Житловик-3», і матеріалів перевірки Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, проведеної в грудні 2005 року, ОСОБА_7 і неповнолітній ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 не проживають.

Згідно із ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника будинку (квартири) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку, що право члена сімї власника квартири на користування житломіснує лише за умови, що ця особа залишається власником житла.

Оскільки житлові права членів сімї власника квартири є похідними від прав власника цієї квартири, то припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів його сімї на користування цією квартирою .

Однією з підстав припинення права власності відповідно до ст. 346 ЦК України є смерть власника.

Обгрунтовуючи зустрічну позовну заяву, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що навесні 2005 року вони добровільно виїхали зі спірної квартири для проведення ОСОБА_6 ремонту, з того часу в ній не проживають; про встановлення ОСОБА_6 металевих дверей і вселення до квартири інших осіб дізналися в липні 2005 року, із зустрічним позовом звернулися до суду тільки в жовтні 2008 року , тобто понад 3 роки.

За таких обставин висновок апеляційного суду, що сама по собі наявність реєстрації ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_9 надає їм право на вселення й користування квартирою після смерті ОСОБА_10., право власності на яку має ОСОБА_6, не грунтується на вимогах закону.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

ОСОБА_6 заявлено негаторний позов про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом скасування реєстрації ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_9 у спірній квартирі, оскільки саме через наявність такої реєстрації вона позбавлена можливості здійснювати своє право користуватися та розпоряджатися належним їй майном, і цей спосіб захисту цивільного права відповідаєвимогам, установленим ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Ураховуючи встановлені у справі обставини й вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 у звязку з порушенням її права на користування та розпорядження майном. Відповідно правильним є також висновок цього суду про відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 і ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про вселення.

Під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2009 року скасувати, рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Патрюк  Судді: В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Д.Д. Луспеник

Н.П. Лященко

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Спадкування, Судова практика | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *