Визнання договору дарування недійсним

Визнання  договору дарування недійсним

Питання до юриста щодо:

БЕЗКОШТОВНА ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ -ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ НЕДІЙСНИМ.

Рік назад моя бабуся подарувала мені частину квартири. Тепер внаслідок намовлянь вона каже що звернеться до суду, зазначаючи, що вона вже знайшла юриста по вказаних питаннях, і буде визнавати визнання даного договору недійсним. Однією з підстав, наскільки мені відомо, вона буде зазначати, ту підставу. Що нібито вона фактично хотіла укласти договір купівлі-продажу і грошей по ньому не отримала. Також вона стверджує, що в неї є свідки, які це підтвердять.

Відповідь юриста щодо:

ВСЕ ПРО ВИЗНАННЯ УГОД НЕДІЙСНИМИ….

Вважаю, що правові вимоги вашої бабусі безпідставні.
Дане твердження базується на таких твердженнях:
Згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Як випливає з вашого питання до юриста ваша бабуся підписала договір дарування, повністю усвідомлюючи наслідки своїх дій, у встановленій законодавством формі, отже вона не зможе стверджувати, що договір дарування є удаваним.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 27 постанови Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.
Отже свідки. Як докази обставин. Які захоче стверджувати ваша бабуся не підходять.
За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог вашої бабусі відсутні.

Питання до юриста стосовно:

Визнання договору дарування недійсним

Чи можливо на підставі акту стаціонарної судово-психітричної експертизи прийняте рішення суду про визнання договору купівлі продажу недійсним. Який укладений від імені особи представником, який дія на підставі довіреності, яка була надана особою, коли вона нібито не розуміла значення своїх дій. Всі інші докази свідчать про зворотнє.

Відповідь юриста стосовно:

Визнання договору дарування недійсним

Як юридичну консультацію, щодо вашого запитання, надаю витяг з рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року № 6-9875св12. В даному рішенні суду у позові відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України, з підстав якої заявлено позов, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» для визначення наявності такого стану на момент укладання правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
Згідно до положень ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами ) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень. Які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт,що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12 у порядку перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року, виходячи з вимог норми ч. 1 ст. 225 ЦК України, висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи №185 від 31 липня 2008 року, в період часу, до якого відноситься підписання ОСОБА_4 доручення від 17 травня 2006 року на відчуження квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді легкої деменції, обумовленої органічним ураженням головного мозку травматичного та судинного генезу. Під час підписання доручення від 17 травня 2006 року на відчуження власної квартири ОСОБА_4 не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Таким чином, у висновку вказано, що ОСОБА_4 не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а не перебування його у момент підписання доручення у такому стані, коли він не усвідомлював значення свої дій і не міг керувати ними.
Такий висновок не містить даних про абсолютну неспроможність ОСОБА_4 усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Крім того, згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.
Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Інших доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_4 на момент підписання доручення у такому стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними у судових рішеннях не наведено, матеріали цивільної справи їх не містять.
Тому, задовольняючи позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідно до ст. 225 ЦК України суди фактично виходили із припущення про те, що ОСОБА_4 на момент підписання довіреності на відчуження квартири не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, чим порушили вимоги ч. 4 ними,ст. 60 ЦПК України.
Крім того, згідно заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2009 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною та встановлення над ним опіки, за участю третьої особи: органа опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 визнаний недієздатним, та призначено ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, піклувальником ОСОБА_4
Задовольняючи вимогу про визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, заявлену ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував, що такий позов може бути поданий лише особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними на момент укладення правочину, а іншими особами лише у разі її смерті. Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_8 призначено піклувальником ОСОБА_4 4 лютого 2009 року, згідно заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2009 року, а з зазначеним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся в листопаді 2007 року.
При цьому, позивач не звертався до суду з позовом про визнання недійсною довіреності, посвідченої Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою під №1031 від 7 травня 2006 року, на підставі якої ОСОБА_7, що діяв від імені ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 придaбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Наведене свідчить про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального закону, а тому вони підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4a

Стаття “Визнання договору дарування недійсним” російською мовою…

 

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Юридична консультація, Юридична консультація по нерухомості | Теґи: , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *