Відмовлено у позові про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

У даній Ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області, розглядається питання про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

У даній Ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області, розглядається питання про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

У позові відмовлено.

УХВАЛА у справі № 2-3734/12 від 12 грудня 2013 року

Іменем України

Колегія суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової  Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до  Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 з яким позивачка проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу 7 років та вели спільне господарство.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Позивачка залишилась власником 1/2 частини будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, та єдиним добросовісним володільцем всього будинку, в тому числі 1/2 частини, належної померлому ОСОБА_2 З моменту купівлі будинку в 2001 році до моменту подачі позовної заяви позивачка щорічно страхувала будинок, в цей період здійснювала ремонт у будинку, обробляла земельну ділянку, сплачувала земельний податок за всю земельну ділянку, на якій розташований будинок.

Вважала, що має право звертатися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно на 12 частину будинку АДРЕСА_1, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за набувальною давністю.

Тому просила визнати за набувальною давністю за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від         15 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обгрунтована та задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

13 липня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожний на підставі договору купівлі-продажу, укладеному з ОСОБА_3 , який посвідчений 13 липня 2001 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Бурлаковою Н.К., реєстровий №2826 та зареєстрований в Києво-Святошииському бюро технічної інвентаризаці 14 серпня 2001 року за №668.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, помер. Після його смерті відкрилася спадщина на його частину будинку , але не була прийнята ніким із спадкоємців.

Позивачка залишилась власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. Але доводи позивачки та її представника, що позивачка має право власності на 1/2 частину будинку після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за набувальною давністю не мають під собою правового підґрунтя.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом  якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем вона є .

Але позивачка не є спадкоємцем після померлого ОСОБА_2

Згідно Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року виникнення права власності, як набувальна давність, виникає при вирішенні юридичної долі так званого задавненого майна, власник якого пропустив позовну давність і не може повернути собі майно назад. Потреба у набувальній давності виникає, і у випадку придбання майна на законних підставах, коли власник втрачає необхідні докази свого статусу і. проволодівши достатній час таким майном, не може довести своїх прав.

Умовами виникнення права власності за давністю володіння є:1) добросовісність; 2) відкритість; 3) безперервність: 4) тривалість володіння.

Тривалість володіння – для виникнення права власності на нерухоме майно передбачає, що особа повинна ним проволодіти протягом 10 років.

Крім спливу набувальної давності, для виникнення права власності необхідним є факт державної реєстрації.

     Особа може приєднати до часу свого володіння увесь час. протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем є володілець. Тобто смерть не перериває перебіг строку. Його перебіг продовжується на користь спадкоємця, який прийняв спадщину.

Для набуття права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності не достатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Набувальна давність застосовується до випадків   безтитульного володіння чужим майном. Так, позивачем не доведені обставини, які дають підстави вважати рішення суду завершальним юридичним фактом, що призводить до виникнення права власності у позивачки.

Користування спірним будинком з 2001 року разом з померлим не дає підстави для задоволення позовних вимог про набуття права власності на майно на підставі ст. 344 ЦК України, оскільки ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року.

За правилами ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, представником не надано жодних доказів, які б вказували на правові підстави для визнання за позивачкою права власності на спірне майно. Якщо б позивачка і мала права на частину будинку померлого на підставі ст. 344 ЦК України, за набувальною давністю, то строк повинен відраховуватися з дня набрання чинності ЦК України з 01 січня 2004 року.

Позивачем не вказано, підстав позову, а саме – які саме права позивачки були порушені в зв’язку із смертю ОСОБА_2

Позивачка та її представник не довели тих обставин, на які посилалися, як на підставу своїх вимог, не надали докази в обгрунтування своїх вимог, не спростували тих обставин на які посилався представник відповідача в обгрунтування своїх заперечень, що є їх обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд першої інстанції створив всі умови для змагального процесу, роз’яснював представнику позивачки його права та обов’язки.

Суд першої інстанції вважав, що у діях відповідача відсутні протиправність, вина та причинний зв’язок з можливим порушенням прав та законних інтересів позивачки, про що зазначено вище.

Отже, суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість  та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

Не погодившись з наведеними висновками викладеними в рішенні суду, апелянт подав апеляційну скаргу.

Намагаючись спростувати висновки наведені в рішенні, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не з»ясував обставини справи, а саме: не застосував прикінцеві та перехідні положення ЦК України щодо набувальної давності, що призвело до  ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду, чим порушено права та обов»язки позивачки.

Однак, переглядаючи матеріали справи та вислухавши доводи сторін, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції в повному обсязі з»ясовані обставини справи, правомірно застосовано матеріальне право, а саме:  ст. 344 ЦК України, в зв»язку з чим ухвалено законодавчо-обґрунтоване рішення.

Таким чином, нових доказів або обставин, що могли призвести до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача, не встановлено.

Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315  ЦПК України, колегія суддів,-

                                        У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.  

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Нерухомість (будинки, квартири, земля). Адвокат. Юрист. Юридичні послуги та допомога.

 

Юридичні консультації по нерухомості (квартирні, житлові, земельні, інші питання повязані з нерухомістю).

 

Судова практика нерухомість (квартири/будинки/земельні ділянки/інша нерухомість)

 

Позовні заяви: нерухомість (будинки, квартири, земля)

 

Ухвала апеляційного суду по набувальній давності на російській….

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Судова практика | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *