Судова практика по позовній давності у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судова практика — позовна давність у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Узагальнення судової практики у справах щодо пропущення строку позовної давності.  Дана судова практика підготовлена юристами у процесі підготовки касаційної скарги у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння.

 У справах про витребування майна від добросовісного набувача на підставі виявлених фактів та обставин, що не були відомі на момент реєстрації права власності, та які свідчать про те, що реєстрацію первісного права власності було проведено з порушенням норм закону, важливе значення має правильне визначення моменту, з яким пов’язують початок перебігу позовної давності, тобто коли саме коли держава в особі її органів як суб’єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

На підставі аналізу нижченаведених рішень ВСУ та ВССУ приходимо до висновку, що ігнорування судами моменту коли саме позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, і відповідно, в межах якого строку має право звернутися до суду з позовом, призводить до неправильного вирішення справи та скасування рішень судів

  1. Ухвала ВСУ у справі № 6-2910ц15 від 7 грудня 2015 року

ВСУ звертає увагу та той факт, що прокурор звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності, переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку не надав. 

Про порушення прав і інтересів держави прокурору стало відомо саме під час перевірки, що свідчить про необґрунтованість доводів щодо пропуску строку позовної давності.

Однак під час нового розгляду та вирішення питання про дотримання чи пропуск позовної давності, поважність причин такого пропуску, суд першої інстанції повинен враховувати, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження спірними землями, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року, суд виходив з того, що для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

  1. Постанова ВСУ у справі № 6-178цс15 від 1 липня 2015 року:

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У справі, що переглядається, прокуратурою пред’явлено позов в інтересах Бучанської міської ради Київської області, яка підтримала позов і якій було відомо про її порушене право з часу державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

ВСУ зазначає, що суд касаційної інстанції фактично наділив прокурора статусом самостійного позивача та дійшов помилкового  висновку про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту порушення земельного законодавства.

  1. Постанова ВСУ у справі № 3-21гс15 від 25 березня 2015 року:

ВСУ приходить до висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Фонду державного майна України.

Судами установлено, що Фонд державного майна України дізнався про порушення свого права у 1996 році, складаючи Перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24 серпня 1991 року знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦПРС), до якого було включено і спірний об’єкт нерухомості. Проте з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності Фонд державного майна України до суду не звертався.

Таким чином, ВСУ підтвердив висновки Вищого господарського суду України про те, що строк позовної давності має обчислюватися з моменту, коли саме Фонду державного майна України стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою.

  1. Постанова ВСУ № 6-3029цс15 від 8 червня 2016 року:

ВСУ звертає увагу та той факт, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій, вирішуючи спір не звернули уваги, що заступник прокурора Київської області звернувся з позовом в інтересах держави і в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київлісгосп» і при цьому не встановили та не перевірили, з якого моменту Кабінет Міністрів України довідався або міг довідатися про порушення свого права.         

Взявши до уваги дану обставину, ВСУ направив справу, яка була предметом розгляду, на новий розгляд до суду першої інстанції на тій підставі, що ВСУ,  відповідно до положень статей 355, 360-2 ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі.

  1. Ухвала ВССУ у справі № 370/583/15-ц від 8 червня 2016 року:

Відповідно до матеріалів справи, що розглядалася, спірна земельна ділянка до передачі її у власність особи належала до земель зазначеної ради, в чиїх інтересах прокурором пред’явлений позов, а відтак рада повинна була здійснювати контроль за передачею земель ради у приватну власність громадянам.

ВССУ підтвердив висновки апеляційного суду про те, що прокурор в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом із пропуском трирічного строку позовної давності, та відмовив в позові з цих підстав, й з врахуванням того, що в судовому засіданні не надано будь-яких доказів про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, строк позовної давності слід обчислювати з того часу як саме прокуратурі стало відомо про незаконність передачі земельної ділянки у приватну власність, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

  1. Ухвала ВССУ у справі № 6-3921св15 від 29 липня 2015 року:

Вважаючи, що підстава, за якої ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» набуло право власності на приміщення – частину будівлі гуртожитку, визнана недійсною, а вибуття спірного майна із володіння власника – держави в особі регіонального Фонду державного майна України, відбулося поза волею власника, позивач звернувся до суду з позовом.

ВССУ прийшов до висновків, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності, у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, не перевірив, коли у позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом та почався перебіг строку позовної давності.

А пославшись на те, що перебіг позовної давності почався з часу державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно, і він пропущений позивачем без поважних причин, суд не перевірив, коли встановлено вибуття спірного майна із володіння власника та коли Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області дізналось про те, хто є власником приміщень, а отже, чи дотримано строк позовної давності.

При цьому не врахував, що за змістом вимог ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи, тобто у разі наявності підстав для задоволення позову, може бути відмовлено у його задоволенні за пропуском строку позовної давності.

  1. Постанова ВСУ № 6-2407цс15 від 17 лютого 2016 року:

ВСУ зазначив, що у справі, яка переглядається, прокурор не обґрунтував правових підстав для захисту інтересів Держсільгоспінспекції, зважаючи на те, що власником спірної земельної ділянки є відповідна міська рада, суди повинні були з’ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Держсільгоспінспекції з позовом про визнання недійсним спірного рішення міської ради, яке (право) пов’язано з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення.

Ураховуючи, що прокурор пред’явив позов в інтересах держави в особі Держсільгоспінспекції, суди не з’ясували, коли саме Держсільгоспінспекція довідалася або могла довідатися про порушення її права, тобто, коли почався перебіг позовної давності.  

Отже, ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суди не врахували положення закону та дійшли помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного та містобудівного законодавства під час здійснення перевірки.

  1. Ухвала ВССУ у справі № 522/14454/15-ц від 19 жовтня 2016 року

ВССУ звертає увагу на той факт, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд жодним чином не звернув уваги на вказані норми матеріального права та не перевірив доводів відповідача щодо пропуску позивачем  строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, хоча відповідач у суді першої інстанції вказував на цей факт.

  1. Ухвала ВССУ у справі від 09 листопада 2016 року:

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції не було встановлено коли саме Одеська міська рада та департамент комунальної власності Одеської міської ради довідались або могли довідатися про порушення їхніх прав та законних інтересів, а відтак чи пропустив заступник прокурора Приморського району м. Одеси строк позовної давності при зверненні до суду із даним позовом.

При цьому поновлюючи заступнику прокурора Приморського району м. Одеси строк позовної давності для звернення до суду із позовом, судом апеляційної інстанції взагалі не зазначено правових підстав з яких виходив суд при поновленні зазначеного процесуального строку.

  1. Ухвала ВССУ у справі № 6-28555св14 від 29 жовтня 2014 року:    

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що протягом цього часу Красилівська сільська рада не була позбавлена можливості та права на звернення до суду, з відповідним позовом, але у визначений Законом термін не використала таке право. Звернення ж до інших державних органів не перешкоджало позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

  1. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 915/36/15 від 22 березня 2016 року:

Рішенням Європейського суду з права людини “Стретч проти Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії” від 24.06.2003 № 44277/98  встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце “непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції“, тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Нез’ясовані питання, які можуть мати значення для правильного вирішення справи:

  1. Коли саме була проведена первинна реєстрація об’єкту нерухомості (яка була здійснена на підставі ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2007 року)? Судами не було встановлено дану обставину.
  2. На кого саме покладено обов’язок проводити первинну і поточну реєстрацію, а також визначати законність і повноту документів, на підставі яких проводиться реєстрація в БТІ? Хто саме повинен був перевірити наявність підстав для прийняття рішення про можливість реєстрації об’єкту нерухомості в БТІ? Чи мала місце злочинна змова?
  3. Попередніми власниками було укладено договір щодо обслуговування нерухомого майна та сплачувалися комунальні платежі. Чи повинна сторона при укладенні даного договору пред’являти документи, що підтверджують право власності на нерухомість? Чи повинно КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» перевіряти кому належить майно?
  4. Апеляційний суд зазначає: «Факт підробки ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 листопада2007 року підтверджено листом Гребінківського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2016 року № 01-10/3-2016». Таким чином, факт підробки рішення суду було доведено лише листом суду. Чи є це достатньо правовою підставою для витребування майна і скасування права власності?
  5. Позивачем було подано заяву про застосування позовної давності до винесення рішення судом першої інстанції. Суд першої інстанції повинен був встановити обставину, яка матиме значення для правильного вирішення справи, а саме – з якого моменту Київська рада довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Натомість Апеляційний суд зазначив у своїй ухвалі: «Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки відповідачем не було надано доказів того, що Київській міській раді стало відомо про порушення права власності територіальної громади з дня реєстрації права власності на групу спірних приміщень в БТІ за ОСОБА_2 13 лютого 2012 року». Таким чином, суд прийшов до висновків що строк позовної давності не було пропущено посилаючись на ту обставину, що відповідач не надав доказів того, коли Київській міській раді стало відомо про вибуття майна. Чи покладається обов’язок доказування даного факту в даному випадку на відповідача?

Адвокат у справах по нерухомість.

Юридичні консультації — квартирні, житлові, земельні питання.

Судова практика по нерухомості.

Позовні заяви у спорах по нерухомості.

Судова практика щодо позовної давності у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння на російській.

 

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Судова практика | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *