Розписки про виконання договору довічного утримання є не обовязковою

Якщо розписка чи акт не передбачена договором довічного утримання як підтвердження виконання умов договору вони є не єдиними доказами для підтвердження виконання

 У х в а л а

іменем   україни 6-49752св13

26 лютого 2014  рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А., суддів:Євграфової Є.П.,  Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – Головне управління юстиції у м. Києві про розірвання договору довічного утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір довічного утримання. Відповідно до вищезазначеного договору позивач передав у власність відповідачу належні йому 2/3 частини квартири за АДРЕСА_1, а відповідач зобов’язана була утримувати позивача, зокрема: надавати йому щомісячно грошове утримання 1000 грн, не вселяти у квартиру третіх осіб. Проте відповідач не виконала свої обов’язки за вищевказаним договором, у зв’язку із чим ОСОБА_6 просив розірвати договір довічного утримання.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня                   2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва                                                  від 22 жовтня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню за таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 травня        2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 11-389.

Відповідно до п. 1 договору довічного утримання (догляду), позивач як відчуджувач передає у власність відповідача як набувача належні йому 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 6 договору відповідач зобов’язалася довічно утримувати позивача надаючи йому комплекс послуг та зберігаючи його право по життєвого безкоштовного проживання у вказаній вище квартирі, своєчасно вносити квартирну плату, згідно з розрахунковою книжкою ЖЕК, проводити по мірі необхідності поточний ремонт житла, в разі захворювання, госпіталізувати, відвідувати його в лікарні, а після одужання доставити його додому з лікарні; при захворюванні, що не потребує стаціонарного лікування, надавати йому допомогу в домашніх умовах, забезпечувати його харчуванням, одягом, ліками, грошовою допомогою в розмірі 1 000 грн щомісячно; в разі смерті позивача поховати його.

Відповідно до п. 14 договору, відповідач як набувач гарантує, що позивач як відчуджувач залишає за собою право проживання у вказаній квартирі. Відчуджувач не має права вселяти у квартиру інших осіб.

Згідно з п. 16 договору, відповідач як набувач з моменту підписання договору не має права продавати, передавати в оренду, дарувати, іншим чином відчуджувати, закладати квартиру, укладати щодо неї договори застави, передавати її у власність, користування іншій особі, чи іншим чином передавати права на квартиру.

У жовтні 2012 року син позивача ОСОБА_9 перевіз батька з АДРЕСА_1 до свого місця проживання у квартиру АДРЕСА_2 і того ж місяця позивач звернувся в суд із позовом про розірвання договору довічного утримання, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе договірних зобов’язань.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходив із того, що в листі за червень 2012 року позивачем зазначалося, що з жовтня 2005 року він спільно проживає з відповідачем, яка багато років піклується  про нього, і разом вони борються з його хворобами. У листі  позивачем також зазначено, що сини  місяцями не цікавляться його станом.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що доводи позивача про те, що відсутність актів і розписок про передання позивачу коштів щомісячного грошового утримання свідчить про невиконання відповідачем свого обов’язку за договором, тому були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки умовами зазначеного договору довічного утримання (догляду) не передбачено, ні для відповідача ні для позивача обов’язку складати такі акти чи розписки про передачу або отримання коштів. Крім того, умовами договору довічного утримання (догляду) не встановлено, що акти та розписки є виключно єдиним підтвердженням виконання відповідачем обов’язку з надання щомісячного грошового утримання та відсутність таких актів, розписок може свідчити про невиконання відповідачем вищезазначеного обов’язку.

Статтею 744 ЦК України визначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувач) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно зі ст. 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 754 ЦК України набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до  п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, за встановленими обставинами суд першої інстанції та апеляційний суд дійшли обґрунтовано висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня                      2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                            Н.А. Горелкіна  

Судді:                                                                                                                        О.І. Євтушенко

                                                                                                                          Адвокат/юрист по розірванню договору довічного утримання …

Судова практика договір довічного утримання…

            

 

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Судова практика | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *