Рішння суду про неможливість визнання недійсним договору дарування, укладеного під впливом помилки.

Рішення суду визнання недійсним договору під впливом помилки

Про неможливість визнання недійсним договору дарування, як укладеного під впливом помилки, оскільки особу вважала, що це договір довічного утримання.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Матвєєвої О.А.,

Суддів: Висоцької В.С., Касьяна О.П.,

 Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2012 року,

встановила:

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, у якому просила поновити строк для звернення до суду та визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2008 року, за яким вона подарувала квартиру відповідачу.

В обґрунтування позову посилалась на ті обставини, що вона домовилась з відповідачем про переоформлення на нього її двокімнатної квартири за умови подальшого довічного утримання, оскільки через скрутне матеріальне становище, похилий вік та погіршення стану здоров’я вона потребувала такої допомоги.

Однак, внаслідок юридичної необізнаності при укладенні спірного договору помилилася щодо обставин, що мають істотне значення та замість договору довічного утримання уклала договір дарування своєї квартири.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеЇляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», вважаючи, що зазначеним рішенням суд вирішив питання про його права та обов’язки, не залучивши його до участі у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка, маючи на меті укладення договору довічного утримання, не вірно розуміла та сприймала природу правочину, що укладався, внаслідок правової необізнаності, під впливом помилки, що має істотне значення, уклала з відповідачем договір дарування, що є підставою для визнання його недійсним.

З такими рішеннями погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що 19 серпня 2008 року за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 власну квартиру АДРЕСА_1.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Згідно умов договору сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдаровуваним від дарувальника ключів від квартири свідчить про те, що передача речі відбулась.

26 серпня 2008 року ОСОБА_4 передав в іпотеку АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (тепер ПАТ «Укрсоцбанк») зазначену квартиру у забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 26 серпня 2008 року, укладеного між сторонами.

Позивачка, посилаючись на ті обставини, що запропонувавши сину переоформити на нього її квартиру та домовившись про укладення з ним договору довічного утримання, помилилась щодо обставин, що мають істотне значення та внаслідок юридичної необізнаності уклала договір дарування квартири.

Однак, відповідач не надає їй матеріальну допомогу та не виконує свої обов’язки за домовленістю щодо її утримання, тому вона звернулась до суду з цим позовом, просила його задовольнити.

Виходячи зі змісту ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував того, що під час укладання договору дарування позивачці були роз’яснені правові наслідки цієї правової угоди, яка в свою чергу підтвердила дійсність своїх намірів на її укладення, сторони домовились про істотні умови договору, договір укладено з дотриманням вимог діючого законодавства.

А позивачка не надала доказів того, що оспорюваний договір укладено під впливом помилки щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін (ст. 229 ЦК України), що є підставою для відмови у задоволенні її позову.

Суд не дав належної оцінки цим обставинам, неправильно застосував ст. ст. 215, 229 ЦК України, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, залишив рішення суду без змін.

Ураховуючи, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, їх потрібно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 343, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним – відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.А. МатвєєваСудді: В.С. Висоцька О.П. Касьян Л.М. Мазур Т.О. Писана

 

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Судова практика, Судова практика по нерухомості | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.