Рішення суду про встановлення порядку користування (довести порушення).

Рішення суду порядок користування

Рішення суду про встановлення порядку користування. Відмовлено з тої причини, що особа не довела факту порушення свого права.

 При зверненні до суду про встановлення порядку користування особа повинна довести ту обставину, що її права порушуються чи можуть бути порушені. Обставина стосується факту порушення права користування особою житлом.

 Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 березня 2012 рокум. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Кадєтової О.В., Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про встановлення порядку користування квартирою за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 червня 2010 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що з 25 жовтня 1991 року він перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_5, який у 2005 році було розірвано. Під час шлюбу ним було подаровано

ОСОБА_5 1/2 частину вказаної вище квартири загальною площею

48,2 кв. м, жилою площею 28,3 кв. м, яка складається з двох кімнат площею 16,9 кв. м та 11,4 кв. м.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не проживає за вказаною вище адресою, а її особисті речі та майно знаходяться в кімнаті площею 11,4 кв. м, сам він займає кімнату площею 16,9 кв. м, та в подальшому планує зареєструвати на вказаній жилій площі свого сина від першого шлюбу – ОСОБА_3, позивач просив його позовні вимоги задовольнити, виділити йому у користування кімнату площею 16,9 кв. м із лоджією, а відповідачці – кімнату площею 11,4 кв. м.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1і: виділено в користування ОСОБА_3 жилу кімнату № 5 площею 16,9 кв. м з лоджією, а в користування ОСОБА_5 – жилу кімнату № 6 площею 11, 4 кв. м, кухню № 4, коридор № 1, ванну кімнату № 2 та туалет № 3 залишено в спільному користуванні.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2009 року заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2009 року скасовано з тих підстав, що ОСОБА_5 не є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1і, оскільки відповідно до договору дарування 16 березня 2007 року подарувала належну їй частину вказаної вище квартири ОСОБА_4

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 червня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Ухвалено встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_3 жилу кімнату № 5 площею 16,9 кв. м з лоджією, а в користування ОСОБА_4 – жилу кімнату № 6 площею 11, 4 кв. м, кухню № 4, коридор № 1, ванну кімнату № 2 та туалет № 3 залишити в спільному користуванні.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 й ОСОБА_5 просять рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 червня 2010 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Ухвалою судді Верховного Суду України від 19 липня 2010 року у вказаній справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 й ОСОБА_5 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 червня 2010 року.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 6 жовтня 2010 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про встановлення порядку користування квартирою призначено до судового розгляду.

Відповідно до п. 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 20 жовтня 2011 року № 3932-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду і не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ураховуючи викладене, ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 30 грудня 2011 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про встановлення порядку користування квартирою передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_3 відповідають вимогам закону, є доведеними й підлягають задоволенню.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1і належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності.

Звернувшись до суду з позовом про визначення порядку користування

квартирою, ОСОБА_3, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що між ним і ОСОБА_5, колишнім співвласником спірної квартири, склався визначений порядок користування квартирою і цей порядок зберігся до теперішнього часу, що в свою чергу виключає можливість та необхідність встановлення іншого порядку користування.

При цьому позивач посилався на ст. 150 ЖК України, відповідно до положень якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України, передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 цієї статті.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову з підстав, зазначених ОСОБА_3, із посиланням на положення ст. 150 ЖК України.

Частинами 1, 2 ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відомості про те, що позивач звертався до ОСОБА_4 з пропозицією домовитись про порядок користування квартирою АДРЕСА_1і відсутні.

Відомостей про те, що ОСОБА_4 порушено права ОСОБА_3 матеріали справи також не містять.

Отже, у суду не було визначених чинним законодавством підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, помилок суду не виправив та залишив рішення без змін.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової

палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4 й ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від

28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

9 червня 2010 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про встановлення порядку користування квартирою відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Мартинюк

Судді: Т.Л. Ізмайлова

О.В. Кадєтова

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Судова практика, Судова практика по нерухомості | Теґи: , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *