Рішення суду: неможливо визнати договір дарування фіктивним.

Рішення суду про визнання договору дарування недійсним, як фіктивний.

Про неможливість визнання недійсним правочину, на підставі статті 234 ЦКУ без доведення його фіктивності. Справа стосується того що була подарована квартира за декілька днів до накладення арешту.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Данчука В.Г., Григор’євої Л.І., –

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними,

встановила:

У серпні 2006 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 1 квітня 2005 року відповідач ОСОБА_2, який знаходився в нетверезому стані, керуючи автомобілем марки «Мазда-323», скоїв наїзд на пішоходів, у тому числі й на неї. Унаслідок один пішохід загинув, а їй та іншому – заподіяні тілесні ушкодження. Постановою Керченського міського суду від 20 січня 2006 року ОСОБА_2. був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію».

У порядку цивільного судочинства за її позовом до ОСОБА_2. рішенням Керченського міського суду від 6 червня 2006 року на її користь стягнуто матеріальні збитки в розмірі 4 843 грн. та на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.

На момент скоєння злочину відповідачу ОСОБА_2 на праві сумісної часткової власності з відповідачкою ОСОБА_3. належала квартира АДРЕСА_1. Однак відповідачі ОСОБА_2, знаючи про те, що порушено кримінальну справу й необхідно буде нести кримінальну та цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю, 5 квітня 2005 року подарували квартиру своїй дочці – відповідачці ОСОБА_4

ОСОБА_1. просила визнати договір дарування недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.

Цими ж підставами позивачка обґрунтовувала вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля марки «Мазда-323», укладеними між ОСОБА_2. та ОСОБА_4 21 лютого 2006 року, а потім між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 22 вересня 2006 року.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2007 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири, а в позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення в частині задоволення позову скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов у частині визнання недійсним договору дарування квартири, суд виходив із того, що договір був укладений між подружжям ОСОБА_2х і ОСОБА_4 після скоєння ОСОБА_2. злочину з метою ухилення від цивільно-правової відповідальності, а тому є недійсним.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11 листопада 1993 року належала подружжю ОСОБА_2х – по ½ частині кожному. 5 квітня 2005 року подружжя ОСОБА_2х подарувало квартиру своїй дочці – ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Позивачка, заявляючи вимоги про визнання договору дарування недійсним, зазначила як підставу ст. 234 ЦК України, вважаючи договір фіктивним.

Однак, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. не довела суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. На а.с. 70, 73 є заява ОСОБА_4 від 12 квітня 2005 року до БТІ про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, а також відомості БТІ про реєстрацію за нею права власності на вказану квартиру від 4 травня 2005 року.

Крім того, укладаючи 5 квітня 2005 року договір дарування квартири, подружжя ОСОБА_2х мало всі підстави розпорядитися належним їм майном, оскільки арешт на квартиру був накладений тільки 17 березня 2006 року, а рішення про стягнення з ОСОБА_2. користь ОСОБА_1. матеріальної та моральної шкоди було ухвалено 6 червня 2006 року.

Оскільки суд, вирішуючи спір у частині визнання договору дарування недійсним, застосував закон, який не давав підстав для задоволення позовних вимог, а апеляційний суд указані порушення не виправив, а навпаки в ухвалі посилався на те, що договір дарування є удаваним, хоча підстави позову не змінювалися, ухвалені у справі судові рішення в частині визнання недійсним договору дарування квартири підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2007 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири скасувати.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири відмовити.

У частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2007 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий А.В. Гнатенко

Судді: В.М. Барсукова

Л.І. Григор’єва

В.Г. Данчук

В.Й. Косенко

 

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Нерухомість, Судова практика | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *