Квартиру можна визнати спільною сумісною власністю у цивільному шлюбі

У даному рішенні суду визнано квартиру об’єктом права спільної сумісної власності, оскільки особи проживали з 2004 року однією сімєю без шлюбу, що було доведено під час судового розгляду.

Справа номер 6-34287св14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Олійник А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – Третя запорізька державна нотаріальна контора, про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності, визначення частки у спільній сумісній власності, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2014 року

в с т а н о в и л а:

10 жовтня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа – Третя запорізька державна нотаріальна контора, про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності, визначення частки у спільній сумісній власності.

На обґрунтування позову посилався на те, що є сином ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

З квітня 2005 року по день смерті батько і ОСОБА_7 проживали однією сім’єю без шлюбу. За час перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбали автомобіль марки ВАЗ – 211340 110, 2007 року випуску, сірого кольору, типу-легковий, хетчбек, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2013 року задоволено позов ОСОБА_7 та встановлено факт проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 однією сім’єю як чоловіка і жінки без шлюбу у період з квітня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано автомобіль об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частки автомобіля.

Однак ОСОБА_7 у позові не було зазначено інше майно, яке придбавалося під час її спільного проживання з ОСОБА_8, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що зазначена квартира була придбана у період проживання ОСОБА_7 однією сім’єю з ОСОБА_8 за спільні кошти, однак оформлена була на ОСОБА_7, просив суд визначити автомобіль марки ВАЗ – 211340 110, 2007 року випуску, сірого кольору, типу-легковий, хетчбек, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7; виділити частку ОСОБА_8 із майна, що є у спільній сумісній власності його та ОСОБА_7, і встановити за ОСОБА_8 Ѕ частини у володінні майном – автомобілем та квартирою.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК Українипровадження у справі в частині позовних вимог про визнання автомобіля марки ВАЗ – 211340 110, 2007 року випуску, сірого кольору, типу-легковий, хетчбек, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 закрито ( а. с. 49-50 ).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7, визнавши їх частки у праві спільної сумісної власності рівними. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати оскаржувані рішення суду з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що державним нотаріусом Третьої запорізької державної нотаріальної контори 27 квітня 2009 року видано ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за законом за померлою 09 вересня 2008 року ОСОБА_9 на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2. Іншу Ѕ частини зазначеної квартири успадкувала сестра ОСОБА_7 – ОСОБА_10

ОСОБА_7 та ОСОБА_10 15 червня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу відчужили зазначену квартиру, та, відповідно, частка ОСОБА_7 від продажу квартири складала 114 171 грн.

За договором купівлі-продажу від 02 вересня 2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 12 вересня 2011 року за ОСОБА_7

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцем першої черги за законом є син померлого ОСОБА_6, який своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_7 та встановлено факт проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 однією сім’єю чоловіка і жінки без шлюбу у період з квітня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано автомобіль марки ВАЗ – 211340 110, 2007 року випуску, сірого кольору, типу-легковий, хетчбек, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_8 і ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частини вказаного автомобіля.

За змістом ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу («Право спільної сумісної власності подружжя»).

Суд як першої, так і апеляційної інстанції, керуючись ч. 1 ст. 74 СК України, правильно виходили з того, що обов’язок доведення того, що майно під час перебування у фактичних шлюбних відносинах придбане за кошти, які належали одному із подружжя і є його особистою власністю, покладений на останнього, та повно, всебічно дослідили фактичні обставини справи, надали належну оцінку доказам у їх сукупності і, встановивши, що ОСОБА_7 не надано доказів, що 02 вересня 2011 року спірну квартиру придбано за кошти, отримані 15 червня 2009 року від продажу спадкового майна, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира є об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оскільки була придбана ними у період їх спільного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Разом з тим суд як першої, так і апеляційної інстанції залишили поза увагою те, що визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК України, ст. ст. 27-31 ЦПК України, так як судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв’язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те що у справі не вимагається додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм процесуального права, оскаржувані судові рішення необхідно змінити та викласти резолютивну частину рішення в такій редакції: «Визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Визначити, що частка померлого ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складала Ѕ».

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. ст. 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2014 року змінити та резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Визначити, що частка померлого ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складала Ѕ».

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В.І. Мартинюк Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник

Адвокат по розлученню і поділу майна….

 

Юридична консультація: поділ майна.

 

Судова практика сімейні суперечки.

 

Позовні заяви: сімейні суперечки.

Про автора Адвокат Київ

Адвокат спадкування, нерухомість та сімейні спори. Юрист по спадкових питаннях, питаннях повязаних з нерухомістю та сімейними спорами. Юридичні консультації адвокатів та юристів: спадкове право, спори щодо нерухомості та поділу майна в Україні та Києві.
Опубліковано у Сімейне право, Судова практика | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *