ФАКТ НЕ ПРОЖИВАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ У СПІРНІЙ КВАРТИРІ НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ДИТИНИ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЦИМ ЖИТЛОМ

Малолітня дитина НЕ МОЖЕ самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її НЕ проживання у спірній квартирі НЕ Є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. Крім того, право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження – Верховний Суд.

В даній статті – юридичній консультації Вашій увазі пропонується Постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №554/3289/20, про вселення та встановлення заборони чинити перешкоди у користуванні житлом.

ВІДЕО КОНСУЛЬТАЦІЇ ЮРИСТА ЩОДО ЖИТЛОВИХ СПОРІВ ТА ПИТАНЬ МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ В КІНЦІ СТАТТІ

Інформація актуальна станом на 2021 рік

ЧИТАТИ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ

АДВОКАТ. ЖИТЛОВІ СПОРИ ТА ПИТАННЯ

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ НЕРУХОМІСТЬ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ НЕРУХОМІСТЬ

СУДОВА ПРАКТИКА НЕРУХОМІСТЬ

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ ПО НЕРУХОМОСТІ

ПРАВОВІ ПИТАННЯ ЯК ВИПИСАТИ З КВАРТИРИ АБО БУДИНКУ?

СУДОВА ПРАКТИКА ВИПИСАТИ З КВАРТИРИ АБО БУДИНКУ

 

Посилання на рішення Верховного суду у справі про вселення та встановлення заборони чинити перешкоди у користуванні житлом : https://reyestr.court.gov.ua/Review/98298895

Короткий зміст:

У справі, що переглядається, встановлено, що Позивачка з народження до 2014 року постійно проживала в спірній квартирі та була членом сім`ї наймача (Відповідач по справі, батько Позивачки). У зв`язку з припиненням сімейних відносин із Відповідачем, мати Позивачки разом зі своєю неповнолітньою донькою (позивачем у справі) переїхали на інше місце проживання. На час вибуття із спірного житла Позивачка була малолітньою особою та особою з інвалідністю, яка самостійно не могла визначати своє місце проживання. Після досягнення нею 14 років не могла скористатися своїм правом на вибір та зміну постійного місця проживання. Після досягнення повноліття Позивачка 31 січня 2020 року зареєструвала своє місце проживання у спірній квартирі та намагалася вселитися у спірне житлове приміщення. Весь цей час батько позивачки (Відповідач) не відчиняв двері квартири, не надавав ключів від квартири, на телефонні дзвінки та дзвінки до квартири не відповідав, тим самим чинить перешкоди позивачу у вселенні та користуванні квартирою.

Правова позиція апеляційного суду, яка оскаржується:

Апеляційний суд зазначив : після досягнення 18 років гарантії збереження права на користування житлом у позивача як повнолітньої особи припинилися. Після 18 років позивач повинна була довести реальний намір скористатися своїм правом на зміну постійного місця проживання, однак належних та достатніх доказів на підтвердження цього факту матеріали справи не містять. На думку апеляційного суду, на час звернення до суду позивач, не вчинивши жодних дій, спрямованих на реальну зміну свого місця постійного проживання, втратила право користування спірним житлом з підстав, визначених статтею 107 ЖК України, як особа, яка вибула на інше постійне місце проживання, де за нею зберігається право постійного користування житлом як члена сім`ї власника житла.

Позиція Верховного Суду:

Апеляційний суд вказаного правового висновку не врахував та не звернув увагу на те, що позивач у добровільному порядку та за власним волевиявленням не вибувала зі спірної квартири, а була відсутня з тих підстав, що її батько незаконно здійснив одноособово приватизацію спірного майна, порушивши її право на житло. Після досягнення позивачем 14 років, вона не могла скористатися своїм правом на вибір та зміну постійного місця проживання через існування незавершеного судового спору, наявність у неї інвалідності та недосягнення повнолітнього віку.

Висновок апеляційного суду про те, що позивач не вчиняла дій,спрямованих на реальну зміну свого місця постійного проживання, є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки факт існування судового спору та факт реєстрації місця проживання позивача є доказом волевиявлення особи на реальну фактичну зміну місця проживання.

У зв`язку з припиненням сімейних відносин із відповідачем, мати позивача разом зі своєю неповнолітньою донькою (позивачем у справі) переїхали на інше місце проживання.

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому випадку є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Разом із тим, у Позивачки зберігся намір ставитися до спірного жилого приміщення як до свого місця проживання, про що свідчить той факт, що досягнувши повноліття, вона 31 січня 2020 року зареєструвала своє місце проживання у спірній квартирі. Крім того, судами встановлено та не заперечувалося відповідачем факт чинення перешкод Відповідачем у користуванні житлом Позивачу, яка намагалася вселитися у спірну квартиру та зверталася до правоохоронних органів з метою захисту порушених прав.

Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2021 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року скасувати. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2020 року залишити в силі.

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА (ПРО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД У КОРИСТУВАННІ ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ)

Поділити неприватизовану квартиру можливо, якщо не погіршуються житлові умови.

З повагою, адвокат по житловим спорам та питанням ЮК ДОМПРАВО

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *