Апеляційна скарга про призначення судової будівельно-технічної експертизи

Зразок апеляційної скарги про призначення судової будівельно-технічної експертизи

Даний зразок апеляційної скарги написаний у справі про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійним та визнання права власності на ½ частку майна. В даному провадженні суд першої інстанції під час судового засідання розглядаючи клопотання Позивача щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи не роз’яснив відповідачам їхнього права запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта, не надав відповідачам час на підготовку таких питань та взагалі позбавив можливості відповідачів надати свої питання до експертів. Апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ВІДЕО КОНСУЛЬТАЦІЇ ЮРИСТА ЩОДО НЕРУХОМОСТІ МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ В КІНЦІ ЗАПИСУ

Інформація актуальна станом на 2021 рік

АДВОКАТ — НЕРУХОМІСТЬ І ВСІ ПОВЯЗАНІ ПИТАННЯ

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ НЕРУХОМІСТЬ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ НЕРУХОМІСТЬ

СУДОВА ПРАКТИКА НЕРУХОМІСТЬ

ДОКУМЕНТИ ПО НЕРУХОМОСТІ

 

___________ апеляційний суд

через __________ міськрайонний суд ___________ області

Апелянт

(Відповідач 1)

__________ __________ _______,

адреса: ______, ________ область, _______ район, с. ______, вул._______, _

РНОКПП: _________

тел. __________

e-mail: ________

 

Позивач__________ __________ _______,

адреса: ______, ______ область, ______ район, с. ______, вул. ________, _

РНОКПП: ________

тел._________

e-mail: _______

 

Відповідач  2__________ __________ _______,

адреса: ________, _______ область, ______ район, с._______, вул.______, _

РНОКПП: ________

тел.________

e-mail: ________

 

Відповідач 3__________ __________ _______,

адреса: _______, _______ область, ______ район, с. _____, вул.______, _

РНОКПП: __________

тел. __________

e-mail: __________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Апеляційна скарга

на ухвалу ________ міськрайонного суду ________ області від __.__.____

по справі № ___/____/___ провадження № _/___/____/__

_буквений вираз числа і місяця_ 20__ року __________ міськрайонним судом __________ області по справі № ___/_____/__ провадження № _/___/___/__ за позовом _Позивач_ до _Апелянт_, _Відповідач 2_, _Відповідач 3_ про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійним та визнання права власності на ½ частку майна прийнята ухвала про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Вищевказана ухвала отримана апелянтом _00_._00_._0000___.

Вважаю, що вищезазначена ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.ст. 55 і 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не забороненого законом.

Основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд.

Частина 1 статті 5 ЦПК України встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом (частина 2 статті 12 ЦПК України). Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини 5 статті 12 ЦПК України).

     Частиною 5 статті 103 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Таким чином, суд зобов’язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов’язків. Зокрема, суд повинен роз’яснити учасникам справи їх право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Пункт 9 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» передбачає, що  проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених статтями 310, 311 КПК, статтями 57 – 61, 190 ЦПК. При цьому суд виконує такі дії:

– з’ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;

– пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами;

– оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;

– заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;

– у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення;

– оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові;

– після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи;

– допитує експерта з метою роз’яснення й доповнення ним висновку.

Відповідно до Аналізу судової практики щодо призначення експертиз у цивільних справах у 2013-2014 рр., здійсненого на виконання листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.02.2015 року вих. № 94-252/0/4-15, особи, які беруть участь у справі, мають право пропонувати суду питання, щодо яких слід провести експертизу. Остаточно кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Найбільш поширеними підставами для відхилення питань є їх неналежність до справи, неконкретність, неповнота або неточність.

     Проте, в порушення вищевказаних процесуальних норм суд першої інстанції під час судового засідання _00_._00_._0000_ розглядаючи клопотання позивача _Позивач_ щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи не роз’яснив відповідачам їхнього права запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта, не надав відповідачам час на підготовку таких питань та взагалі позбавив можливості відповідачів надати свої питання до експертів.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява No 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява No 17748/91 п. 38).

Суттєво те, щоб сторони могли належним чином брати участь у провадженні перед «судовим органом» ( рішення по справі «Кєроярві проти Фінляндії» (Kerojärvi v. Finland) від 19 липня 1995 р., серія A No 322, с. 16, п. 42, прикінцева частина).

Принцип змагальності тісно пов’язаний з принципом рівності.

Рівноправність сторін – один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду.

     Таким чином, судом першої інстанції грубо порушено один з основних принципів цивільного судочинства ­- принцип змагальності сторін (пункт 4 частина 3 статті 2 та стаття 12 ЦПК України) чим позбавив апелянта та інших відповідачів права  на справедливий суд (Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 260, 263, 265, 352, 353, 354, 356,  374, 379 ЦПК України,

ПРОШУ:

  • Скасувати ухвалу ________ міськрайонного суду ________ області по справі № ___/____/__ провадження № _/___/____/__ за позовом _Позивач_ до _Апелянт_, _Відповідач 2_, _Відповідач 3_ про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійним та визнання права власності на ½ частку майна прийнята ухвала щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

 

Додатки:

  • Докази сплати державного мита на 1 арк.;
  • Копія апеляційної скарги сторонам по справі 3 примірника на 4 арк. кожний.

 

                             _00_ _місяць_ 20__ року                                            _ПІБ_

 

Договір купівлі-продажу

Сертифікат на право на земельну частку (пай)

З повагою, адвокат по нерухомості ЮК ДОМПРАВО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *